Вона повідомила, що кожному співробітникові належить повторна атестація — не формальна перевірка паперів, а вивчення професійних навичок, доходів, витрат і достовірності пояснень. Ті, хто не готовий служити за новими правилами, могли подати заяви негайно. Однак звільнення не звільняло від відповідальності за вже вчинені й документально підтверджені порушення. Для тих, хто залишиться, навіть один встановлений факт корупції означав неминучий розгляд.
Мельник підійшов до першого ряду й почав передавати бланки. Шурхіт паперу прокотився залою. Розрахунок полягав у тому, що люди, які не хотіли працювати чесно, самі звільнять посади й перестануть заважати перетворенням. Водночас усі виявлені матеріали й конкретні епізоди однаково підлягали перевірці.
— На рішення у вас одна година, — закінчила Оксана. — Після цього кожен, хто не здасть жетон, підтвердить готовність пройти перевірку з усією суворістю. Можете бути вільні.
Вона залишила сцену під гробову тишу. За спиною засувалися стільці, почулися перші квапливі голоси. Одні вже тягнулися до ручок, інші сиділи нерухомо, ніби сподівалися, що бланк зникне сам. Кілька людей дивилися на екран, де беззвучно повторювався ранковий епізод.
У кабінеті Мельник поклав перед Оксаною нову папку. Повторний огляд шафки Бондаренка дав результат: крім грошей, знайшли зошит із неофіційною бухгалтерією. У ньому значилися суми й прізвища багатьох співробітників, присутніх у залі. Серед записів виявилося й прізвище Дорошенка.
Мережа виявилася значно ширшою за початкові припущення. Оксана повільно перегортала сторінки. Звичайний шкільний зошит пов’язував дорожні екіпажі з керівництвом і перетворював розрізнені підозри на структуру. Страху вона не відчувала. Навпаки, поява доказів надавала боротьбі ясності: тепер було видно, де шукати і що перевіряти.
Почалася болісна година очікування. Оксана вивчала списки особового складу, звіряла прізвища із записами й намагалася не дивитися на годинник надто часто. За стіною то вщухали, то знову спалахували розмови. Там вирішувалася доля половини управління, і втручатися в цей вибір вона не збиралася.
Рівно за годину двері відчинилися. Мельник увійшов із товстою пачкою заяв і поклав її на стіл. У його втомленій усмішці читалося жорстке задоволення.
— Результат перевершив очікування, Оксано Ігорівно. Сорок два співробітники вирішили піти за власним бажанням. Серед них Дорошенко й майже весь відділ дорожніх патрулів. Схоже, залишилися саме ті, хто готовий до перевірки.
Оксана задумливо постукала ручкою по краю столу. Майже половина чинного складу зникала за один день. Очищення почалося, але слідом за першим успіхом виникала практична небезпека: вже завтра комусь доведеться вийти на дороги й не допустити хаосу…
