Чоловік зробив ДНК-тест, але дружина вирішила перевірити результат і з’ясувати, що сталося десять років тому

Частина 2 з 9

Розмова зачепила Максима до глибини душі. Хотілося здати цей аналіз і тицьнути папірець друзям під ніс, щоб надалі не кортіло кидатися такими словами. За родину він був спокійний, тож відкладати перевірку не збирався.

Уже наступного дня Максим зібрав усе необхідне для дослідження й відніс до найближчої платної клініки, де проводили такі аналізи.

— Через два дні приходьте по висновок, — повідомила йому з усмішкою дівчина за стійкою.

По відповідь він ішов у бадьорому настрої, бурмочучи собі під ніс:

— Ну, тепер доведу. Усім їм доведу.

— Ось ваш результат, візьміть, — сказала та сама дівчина, як і раніше усміхаючись, і передала аркуш.

Максим прочитав його й застиг. Обличчя пішло багровими плямами; він відчував це так само, як відчував, що земля йде з-під ніг. Серед сухих рядків стояло: «Батьківство виключається».

— Вам зле? — запитала адміністраторка.

Він відмахнувся й вибіг із клініки. Усе навколо ніби перевернулося. Від приниження й образи його трусило; думка про те, як Ірина могла так вчинити й за що, не давала спокою. Образа швидко оберталася люттю. Вистачило хвилини, щоб усе життя покотилося шкереберть.

Удома Максим відразу дістав із шафи сумку й почав квапливо жбурляти туди речі. Жодного слова пояснень. Ірина з жахом стежила за ним: замість уважного, турботливого чоловіка перед нею постала чужа, зла людина.

— Максиме, скажи, що сталося! Поясни мені, будь ласка! — благала вона.

— Ще й пояснювати тобі? Як ти могла стільки часу мовчати? Жанна не моя донька! Зради я тобі не пробачу!

Ірина й далі просила, та більше нічого від нього не почула. Зібравшись, Максим пішов, з гуркотом грюкнувши за собою дверима.

Вона не могла отямитися. Адже він носив її на руках — таке кохання ніби лише в кіно й траплялося. І раптом грім серед ясного неба. Усе, чим вони жили, враз зруйнувалося, а Ірина навіть не розуміла, звідки взялося це безглузде звинувачення.

Нікого, крім Максима, у неї ніколи не було. Навіть думка про іншого чоловіка здавалася неможливою. Після стількох щасливих років втратити його ось так? Ні, із цим вона змиритися не могла.

На дзвінки ніхто не відповідав: телефон чоловіка був вимкнений. Ірина припустила, що він поїхав до матері, й набрала Раїсу Степанівну. Зі свекрухою вони завжди ладнали; м’яка й поступлива Ірина вміла згладжувати гострі кути, що виникали між ними…

Яке враження залишила історія?

Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарПісля імені з’явиться ваш кольоровий значок.
Без реєстрації

Поки що коментарів немає — будьте першими.

Читайте також