Життя без прикрас— Починаю. Про перше, що з’ясую, доповім завтра.
Коли детектив пішов, Олексій звернувся до помічниці.
— Зателефонуй Юлії. Нехай знає: ми діємо за планом. Їй треба сидіти тихо, не привертати уваги. Якщо щось станеться — одразу зв’язуватися зі мною.
— Зроблю.
— І перевір папери Ширяєвої: договори, акти, банківські виписки. Потрібно переконатися, що кожен актив захищений. Сорокін шукатиме лазівки, краще заздалегідь їх закрити.
Ніна кивнула й вийшла. Залишившись сам, Гуменюк дістав із сейфа копію заповіту. Ще одне прочитання не виявило жодної помилки: кожне слово, кожен знак стояли на місці. Лариса Ширяєва й перед смертю зуміла все обміркувати. Йому пригадався їхній останній розмові в палаті, її спокійний, безстрашний погляд.
— Олексію, я розумію, що помираю. Але йому не має дістатися нічого. Ні копійки. Хочу, щоб він зрозумів: дарма мене вбив.
— Ларисо Василівно, ви точно вирішили залишити все Кравець? Адже майже не знаєте її.
— Достатньо знаю. Вона чесна. Отримує копійки, живе в орендованій кімнаті, виплачує кредит, який брала на лікування матері. Мати померла, борг залишився. Таку не підкупиш. Їй можна доручити помсту.
— Саме помсту?
— Так. Хочу суду над Денисом за моє вбивство. Хочу, щоб він опинився у в’язниці. Юлія буде свідком: бачила, як він заходив до мене, чула мої слова після того, як він пішов. Вона допоможе розслідуванню. Дала мені обіцянку.
Тоді Олексій відповів кивком. Тепер він виконував те, що обіцяв клієнтці, яка помирала. Поклавши копію назад і замкнувши сейф, він узяв телефон і набрав Костюка.
— Володимире Єгоровичу, це Гуменюк. Є матеріали про можливе умисне вбивство: людину, судячи з усього, систематично труїли. Я надішлю вам документи. Розібратися буде непросто, але перспективи у справи є.
Слідчий кілька митей мовчав.
— Надсилайте, вивчу.
— Дякую. Чекатиму на вашу відповідь.
Олексій завершив дзвінок. Тепер йому залишалося чекати, коли запрацює машина правосуддя — повільна, але невідворотна.
Юлія Кравець сиділа на старому дивані в маленькій орендованій кімнаті сусіднього міста. За вікном мрячив осінній дощ, краплі зливалися на склі у звивисті струмочки. Усе, що відбувалося, досі здавалося їй сном. Лише два дні тому — лікарняний коридор, миття підлоги, мізерна зарплата й підрахунки, як дотягнути до получки. А сьогодні Гуменюк повідомив, що їй дістався величезний статок.
Радіти не вдавалося. Юлія боялася чоловіка Ширяєвої. Він не дасть їй спокою, шукатиме, прийде. Що робити тоді, вона не знала.
На телефоні, що завібрував, висвітилося ім’я Ніни Калити.
— Юліє Іванівно, як ви там?
— Усе нормально, я вдома.
— Добре. Намагайтеся зайвий раз не виходити. Сорокін уже шукає вас, ми стежимо за тим, що він робить. Вашої адреси він іще не знає. Усе одно бережіться.
— Добре, буду.
— І приготуйтеся до розмови зі слідчим. Йому знадобляться свідчення: що відбувалося в лікарні при вас, що розповідала Ширяєва.
— Я готова говорити. Я їй обіцяла.
— От і добре. Тримайтеся.
Після дзвінка Юлія згадала Ларису: змарніле бліде обличчя, ясний і твердий погляд. Її прохання покарати чоловіка не йшло з пам’яті. Потрібно довести справу про отруєння до кінця, домогтися, щоб він сів. Юлія зробить це, хай що станеться. Лариса дала їй можливість жити інакше, і підвести її вона не могла.
За склом темніло. В іншому місті Денис Сорокін добував відомості, обмірковував плани й готував напад. У тихій орендованій кімнаті дівчина, яка ще недавно була ніким, готувалася до захисту. Вони вже вступили в гру.
Програти в цій грі означало втратити надто багато.
Токсикологічний висновок Володимир Єгорович Костюк перечитував уже втретє. Перед ним, на столі в кабінеті, лежала товста тека від адвоката Гуменюка: медичні висновки, результати досліджень двох незалежних лабораторій, виписки з історії хвороби. Окремо слідчий вивчив особистий щоденник Ширяєвої — симптоми вона записувала разом із датами.
Костюк не любив справ, навколо яких здіймався галас. За роки роботи він заслужив репутацію прискіпливого, непідкупного слідчого і, взявшись за розслідування, доводив його до кінця. Тут результати збігалися: у крові Лариси знайшли рідкісний препарат для полегшення страждань безнадійно хворих. Його відпускали суворо за рецептом, великі дози були смертельно небезпечні. Онкологічного захворювання у Ширяєвої не було, і наявність речовини потребувала пояснення.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.