Життя без прикрасМарина схопила його за руку й застережливо стиснула пальці. Денис стримав лють. Коли заговорив, голос уже звучав спокійніше.
— Яка нісенітниця. Лариса з цією дівчиною знайома не була. З якого дива їй залишати всі статки?
— Для цього не потрібно ані спорідненості, ані пояснення причин, — рівно сказав Гуменюк. — Людина має право обрати спадкоємцем будь-кого.
— Але Лариса була хвора! Вона не розуміла, що робить!
— Лікарка встановила протилежне. — Олексій поклав перед ним медичний висновок. — Психіатриня оглянула її безпосередньо перед підписанням. Тут підтверджено: вона дієздатна, свідомість ясна, рішення ухвалене добровільно. Оформлення записане на відео. Нотаріус сам посвідчив її волю. Претензій до процедури бути не може.
Денисові ввижалося, ніби підлога йде в нього з-під ніг.
— А мені що залишається?
Нотаріус пояснював терпляче, немов ішлося про щось само собою зрозуміле.
— Вам належить ваша частка того, що подружжя придбало або заробило за три роки шлюбу. Але будинок, клініки, комерційна нерухомість і кошти на рахунках належали Ларисі Василівні ще до весілля. Спільно нажитим майном вони не стали. Ці активи за її заповітом отримує Кравець.
— Отже, я взагалі нічого не отримаю?
— Ваша зарплата за три роки, особисті заощадження, машина, зареєстрована на ваше ім’я, — це залишається вам. Така ваша частка у спільно нажитому.
У голові гуло. Денис сидів мовчки. Три роки терпіння, три роки удавання — заради чого? Щоб мільйони забрала якась чортова санітарка?
— Де вона? — Голос став тихим, і в цій тиші чулася погроза.
— Заяву про прийняття спадщини Кравець передала через представника, — сказав нотаріус. — Повідомляти вам, де вона перебуває, немає потреби.
— Мені потрібно поговорити з нею.
— Зустрічі не буде, — втрутився Гуменюк. — Моя довірителька не хоче з вами бачитися.
— Тоді оскаржуватиму заповіт у суді!
— Ви маєте право звернутися до суду. Однак розраховувати на успіх я б не радив. Документ складено правильно, волю Лариси Василівни висловлено недвозначно. Її дієздатність підтверджують лікарі. Підстав скасовувати заповіт ми не бачимо.
Підвівшись, Денис похитнувся. Марина підхопила його під лікоть. До самого виходу обоє не промовили ні слова. Уже надворі він зупинився й повернувся до неї.
— Усе пропало, — прошепотів він.
— Ще не все. — Марина дивилася жорстко. — Знайдемо дівчисько, доб’ємося відмови. Налякаємо чи заплатимо — яка різниця. Зволікати не можна. Гуменюк напевно її сховав.
— І як ми її знайдемо?
— У мене є потрібні знайомі. Вони вміють розшукувати людей. Дай пару днів.
Денис кивнув. Ненависть до Лариси клекотіла в грудях: навіть перед смертю вона зуміла обдурити його й помститися. Після всього, що він вклав у цей шлюб, відступати він не збирався.
Тим часом за столом в офісі Гуменюка сиділи Ніна Калита й приватний детектив Олег Камінський. Колишньому оперативникові було сорок два роки; кремезний, із сивиною у волоссі, він слухав адвоката.
— Кравець поки що ніщо не загрожує, — почав Олексій Артемович. — Вона перебралася до сусіднього регіону, винаймає кімнату, знайшла тимчасову роботу. Але Сорокін шукатиме її й сам не зупиниться.
— Чого від нього чекати? — запитала Ніна.
— Тиску, грошей за відмову, погроз. Якщо вона не поступиться, може й убити. Він місяцями труїв дружину. З такою людиною не можна відкидати нічого.
— Займуся записами з клініки, — кивнув Камінський. — Подивлюся, хто бував у Ширяєвої останніми місяцями. Потім перевірю аптеки й покупки Сорокіна. Якщо він давав їй отруту, якісь сліди мали зберегтися.
— Добре. Але без кримінальної справи він залишиться на волі й далі полюватиме на Юлію. Заява до слідчих у мене вже готова. До неї додамо токсикологічні висновки Лариси Василівни: у крові знайдено речовину, якої лікарі їй не призначали.
— А раптом нова експертиза не підтвердить, що її отруїли? — уточнила Ніна.
— Підтвердить. Лариса нічого не робила абияк. Дослідження провели дві незалежні лабораторії, і результати збіглися. Крім того, вона записувала симптоми в щоденник, зазначала дати погіршення стану. Докази непрямі, але суттєві.
— До якого слідчого звернемося?
— До Володимира Костюка. Він професіонал, хабарів не бере. Якщо комусь і можна довірити довести це до суду, то йому.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.