Життя без прикрасПоки Іра ще спала, Максим устиг привезти близнюків. Заради цього він навмисно встав раніше: при хлопчиках дружина не стане ні кричати, ні продовжувати вчорашню розмову. Такий спосіб він уже перевірив. Дорогою купив квіти й шоколадні тістечка, Ірині улюблені, а вдома заговорив із лагідною, майже воркітливою інтонацією.
— Доброго ранку, люба! А я вже наших непосидьків додому привіз. Гришо, Володьку, ідіть руки мийте, потім одразу за стіл. Мама такий чудовий сніданок для вас готує! Ну, не сердься на мене. Я вчора й справді у відрядженні був, тут я тобі не збрехав. Просто начальник нічого про цю поїздку не знав: я сам вирішив з’їздити до філії, перевірити, що там і як. Для справи це було потрібно. Це бізнес, люба, тобі таких речей не зрозуміти. А от за те, що наговорив тобі вчора, прошу вибачення. Не треба нам із тобою сваритися. Давай зараз разом із дітьми сядемо й спокійно поснідаємо, без жодного з’ясування стосунків. Потім мені ще на роботу треба буде з’їздити, але це ненадовго. Обіцяю тобі, що скоро буду вдома, надовго я там не затримаюся. Ну що, більше не сердишся? Давай помиримося?
Іра пригорнулася до Макса. Рідний усе-таки, близький. Навіть сонце за вікном наче стало світити яскравіше, а вчорашня сварка віддалилася й уже не здавалася такою страшною. Якщо він просить пробачення, отже, кохає. І жодної іншої жінки в нього немає.
До парку вона вирушила з хлопчиками вже в доброму гуморі. Як і домовлялися, зателефонувала Миколі Васильовичу, і той примчав із великим пакетом у руках. Близнюки щойно спустилися з гірок і тепер, сміючись і повискуючи, вимагали солодкої вати й морозива. Ірі насилу вдалося їх угамувати.
— Хлопчики, послухайте мене. Це Микола Васильович, ваш рідний дідусь. Він хоче з вами подружитися, гратися разом. А ви, Миколо, знайомтеся з онуками. Кучерявий, із веснянками — Гриша. Сперечатися готовий без кінця, а впертий який! Володя в нас тихий, блакитноокий блондин. Енциклопедію любить читати, вічно майструє щось. Гриша за це прозвав його фіксиком.
Брати зраділи й заторохтіли, не даючи один одному договорити:
— Класно, у нас дідусь є! А раніше ти чому не приходив? Де твій дім? У що гратимешся з нами?
Микола Васильович від щастя ледве стримував сльози. З пакета з’явилися ролики й захист для колін. Він простягнув подарунки приголомшеним онукам.
— Це вам, мої дорогі. Сподіваюся, подарунок вам сподобається. Кататися спочатку навчитися треба, але я допоможу. Я вас не забував, онучата, ні на хвилину. Знайти довго не міг, ось у чому річ. Зате тепер ніхто нас не розлучить. А наступного разу приїжджайте до мене. Будинок у мене великий, вам там добре буде.
Хлопчаків розпирало від радості. Перебиваючи один одного, вони відразу почали приміряти ролики, а потім Іра з Миколою Васильовичем учили їх кататися. День видався веселим; новим дідусем близнюки були в захваті. Перед прощанням домовилися: наступними вихідними Іра привезе їх до нього в гості.
Максим тим часом був у Вікторії. Після любовних утіх вони пили каву й обговорювали запис.
— Розраховував побачити дружиноньку з коханцем, а там зовсім інша історія, — міркував він. — Тільки гроші на камеру викинув. Кому здалося, як ці нестерпні хлопчаки народилися? Кого цим зацікавиш?
— Далі власного носа нічого не бачиш, — усміхнулася Вікторія. — Думаєш, нікому це не потрібно? А конкуренти вашої компанії? Вони ж давно хочуть прибрати до рук бізнес Миколи. От їм і передай те, що дізнався. Уявляєш, яку статтю з цього можна зробити, на цілу газетну шпальту? Наш бездоганний Миколка — і раптом така історія з дочкою. Виросла непутящою, зв’язалася з бандитом, а потім від його побоїв загинула. А що її батько? Чому немовлят до себе не забрав? Покинув власних онуків, і бідні сироти опинилися в притулку. Але, на щастя, знайшлася добра, чуйна людина, якій стало шкода цих дітей. І звати її Максим Бєлов. Він їх усиновив, дав їм сім’ю, тепер хлопчики щасливі. Як тобі такий поворот? Подумай, хто після такої публікації виграє тендер на будівництво. Уже точно не твій начальник.
Максим притягнув коханку до себе й поцілував.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.