Життя без прикрасВ ув’язненні він гірко каявся. Стіни з пліснявою й огидна їжа довели його до депресії. Максим думав, що довго не витримає: або вб’ють, або захворіє. Він писав Ірі жалісливі листи, благав найняти адвоката, допомогти вибратися. Відповіді не було. Вона жодного разу не прийшла.
Він метався, мов звір у клітці, гарчав від безсилля. Жити йому більше не хотілося.
В Іри з Олексієм тим часом розвивався роман. Без бурхливих пристрастей — із тихим коханням, спокоєм і взаємною повагою. Гриша й Володя його обожнювали. Про Максима хлопчики майже не згадували: надто мало уваги він їм приділяв. Тепер же вони разом майстрували, їздили на велосипедах, запускали повітряного змія.
Одружитися вирішили скромно. В особняку Миколи Васильовича зібралися відсвяткувати відразу дві щасливі події. Спочатку вітали молодят — Іру й Олексія, бажали їм дружно прожити до старості.
— А я побажаю нам побільше діточок! — пожартувала Тамара Григорівна. — До наших хлопчаків добре було б іще сестричок додати. Я із задоволенням няньчитиму.
Гості випили, закусили. Наступний тост збирався виголосити Микола Васильович, але спершу ненадовго вийшов. Повернувся з букетом і коробочкою, підійшов до Тамари Григорівни. Від його слів усі ахнули.
— Тамаро, наші діти молоді, а в нас із тобою часу на щастя залишилося набагато менше. І він же летить, мов стріла: день промайнув, за ним другий. Знайомі ми зовсім недавно, але за цей час ти стала мені рідною людиною, ближчої за тебе в мене нікого немає. То навіщо ж ми ховаємося, наче школярі, і зустрічаємося все по парках? Давай переїжджай до мене. Будемо разом господарювати, як і належить у наші роки. Не спиться вночі — сядемо, чаю поп’ємо, поговоримо. Я вирішив відійти від справ, уже підшукав тямущого заступника. Усю роботу залишу йому, а сам приїжджатиму пару разів на тиждень, щоб за всім наглядати. Може, слова банальні, але я кохаю тебе, Тамаро. І сподіваюся, що ти теж мене кохаєш. А каблучку я сам вибирав, на свій смак. Ти приміряй, подивися. Чи сподобається вона тобі?
Тамара Григорівна почервоніла, сплакнула й погодилася. Потай вона мріяла про це, хоча соромилася самій собі зізнатися. Стільки років прожити самій — і раптом зустріти кохання на схилі літ.
Іра підбігла привітати матір:
— Мамочко, як же я за тебе рада! Тепер ти в надійних руках. Дізнаєшся, що означає бути заміжньою. З Миколою Васильовичем не пропадеш. Щастя вам!
Через пару місяців їхнє життя вже йшло звичним плином. Іра працювала в дитячому садку, Олексій оперував. Вечорами вони тулилися одне до одного, дивилися сімейні фільми, допомагали хлопчикам з уроками, весело готували всі разом. Після життя з Максимом Іра особливо цінувала ці вечори.
Олексій піклувався про неї ніжно: стежив за здоров’ям, наполягав, щоб надягала шарф і рукавиці. Домашніх справ не ділив на чоловічі й жіночі — міг вимити посуд, приготувати вечерю.
Одного разу на кухні Іру занудило від запаху смаженого. Вона ледве встигла добігти до туалету, її сильно блювало. Коли вийшла, виявилося, що рідні чекали на неї й перелякалися.
— Мамочко, ти захворіла? Отруїлася? Я ж казав Володі, щоб він учора того пиріжка не брав, а ти його з’їла. А раптом він несвіжий був?
Олексій насупився, оглянув дружину.
— Діти, побудете трохи самі, поводьтеся добре. Я відвезу маму до лікарні, треба з’ясувати, що з нею. Мені це не подобається. Іро, не сперечайся, я допоможу тобі вдягнутися. Зовсім бліда, так не можна залишати.
У лікарні взяли аналізи, Іру оглянули кілька фахівців. А потім лікар повідомив:
— Вітаю, ви чекаєте на дитину. Термін поки невеликий, токсикоз у цей час буває часто, скоро полегшає. Через два тижні приходьте ставати на облік. Ви чуєте мене? Чого ж ви завмерли?
Іра не могла повірити. З Максимом вони роками не користувалися контрацепцією, а вагітності не було жодного разу. Вона вже перестала сподіватися, і тепер почуте ніяк не вкладалося в голові.
— Ви впевнені? Я справді вагітна? Я ж давно махнула рукою, вважала себе безплідною. Яке щастя… У мене буде дитина!
— Так буває, — усміхнувся лікар. — З одним партнером вагітність не настає, а з іншим усе виходить. Ідеальна сумісність. Бережіть себе, приймайте вітаміни, не нервуйте. Ростiть.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.