Чоловік пів року відкладав переїзд до новобудови, але одного разу Іра побачила у своїх вікнах світло й чужу білизну

Його розпорядок можна було звіряти зі швейцарським годинником. Повечеряти, пів години погратися з Мишком у козу-дерезу для заспокоєння совісті, потім зануритися в телефон. На екрані, за його словами, були каталоги будівельних матеріалів. У такій тісноті пояснення про осідання будинку щоразу звучало менш переконливо.

— Сашо, давай усе-таки переїдемо, — знову закинула вудку Іра, збираючи зі столу залишки вечері. — Тато вчора після зміни ледве зміг розігнутися. Їм важко. І нам уже час жити своїм розумом. Для початку візьмемо надувний матрац і мікрохвильовку, а потім поступово все інше.

Чоловік іще дожовував тещину котлету. На обличчі в нього з’явився стражденний вираз.

— Іро, ну не розумієш ти новобудов. У Дениса з роботи сусід зверху одразу ремонт затіяв. Будинок повело — у ванній плитка пластом відвалилася, дружину ледь не прибило!

Він розповідав із таким надривом, наче сам витягував ту жінку з-під завалів італійського керамограніту.

— Я ж уже частину суми зібрав, — провадив Саша. — Хоча б ще рік потерпимо. Заради нас стараюся. Будинку лише три місяці, куди зараз заїжджати?

Із дірявого мішка горох сипався б не щедріше, ніж із Саші виправдання. Водночас ознак суворої економії на собі за ним не спостерігалося: гардероб поповнювався регулярно, обіди відбувалися в пристойних кафе поряд із роботою, на дні народження колег він справно скидався.

Через пару місяців замість здогадок з’явився документ. Іра завантажувала пральну машину й знайшла в кишені чоловікових штанів квитанцію — за воду та електрику в новій квартирі. Від цифр трохи закрутилася голова. Судячи з лічильників, у бетонній коробці, яка нібито пустувала в очікуванні осідання, щодня приймали ванни й щосили вмикали електроприлади.

Із квитанцією в руках вона притиснула чоловіка до стіни, але той навіть не почервонів. Лише подивився з мученицькою поблажливістю.

— Іро, як мала, чесне слово. Керуюча компанія опалення перевіряла, сантехніки стояк промивали. А електрика набігла через обігрівач у під’їзді: будівельники його до нашого щитка під’єднали. Я не хотів і цим тебе навантажувати. Ми з Костею ходили міряти стіни під майбутній ремонт, побачили квитанцію — теж спершу не розібралися. Я вже з’ясовував, обіцяли перерахувати. Не забивай собі голову бюрократією, у тебе малюк. Краще підігрій йому пюре.