Життя без прикрас— Чому ж вона жодного разу не спробувала зі мною зв’язатися?
— Пробувала, — відповіла Юлія. — Але їй пояснили: незнайомих людей ви більше не приймаєте й до минулого повертатися не хочете. Вона не стала домагатися зустрічі. Не хотіла турбувати вас своїми труднощами.
Максим опустив погляд. Він пам’ятав, як після смерті матері поринув у роботу, відгородився від людей, звелів помічникам не передавати особистих повідомлень. Можливо, ціна цієї замкнутості виявилася набагато вищою, ніж йому тоді здавалося.
— Від матері у вас щось збереглося?
— Фотографії. Ще стара книжка, куди вона записувала рецепти. Більше нічого не залишилося.
Трохи поміркувавши, Максим звернувся до Степана:
— Ви запевняли, що готували самі. Але розповідь Юлії пояснює те, чого я не почув від вас.
Шеф нервово торкнувся коміра.
— Припустімо, усе сказане — правда. Але професійної кваліфікації в неї однаково немає.
— Професії можна навчитися. Дорогий диплом не замінить ані чесності, ані терпіння, ані поваги до роботи, — відповів Максим і повернувся до дівчини. — Приготуйте це ще раз. Я хочу бути присутнім на всіх етапах — від початку до подачі.
— Але ж я офіціантка, — злякано подивилася на нього Юлія.
— Зараз це неважливо. Покажіть, чого навчилися в матері.
Вона повільно кивнула.
На кухню Юлія заходила неквапно, намагаючись не помічати цікавості працівників. Уранці її турбувало зовсім інше: закінчити зміну, отримати гроші й купити братові продукти. Тепер позаду стояв Максим Дорош — мільярдер, відомий навіть тим, хто ніколи не заходив до дорогих ресторанів.
— Готуйте так, як мама, — сказав він. — Заради мене нічого переробляти не треба.
Кивнувши, Юлія стала за робочий стіл. Як слід вимила руки, відібрала свіжі продукти, попросила принести трави, якими користувалася вдома. Рухалася вона впевнено й спокійно. Не озиралася на присутніх, не намагалася вразити їх і не дивилася на невдоволеного Степана Віталійовича біля стіни.
— Ну, подивимося на результат, — пробурмотів шеф.
Юлія вдала, що не почула. Нарізавши овочі й підготувавши м’ясо, вона поставила сковороду на вогонь. У розігріту олію поклала кілька запашних гілочок. Запах поступово поширився кухнею, і Максим мимоволі приплющив очі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.