Сергій відчинив кімнату перевірки речей перед службовим коридором і залишився зовні. Огляд проводила лише Анна. Поки візит вважався добровільним, вона могла попросити звільнити кишені й показати сумку, але не мала підстав для повного особистого огляду.
— Будь ласка, викладіть усе з кишень і сумки. Якщо щось не можна знімати через стан здоров’я, одразу скажіть, — попросила вона. Марина слухняно розстебнула жакет. Рухалася вона без метушні, але Анні здалося, що перед кожною дією жінка на частку секунди прислухається до коридору. За дверима Сергій нетерпляче пройшовся від стіни до стіни, і підбор двічі сухо вдарив по плитці.
На стіл лягли телефон, ключі, гаманець, футляр для окулярів, список покупок і медична довідка. У сумці залишалися гребінець, хустинки, зарядний дріт і синя папка з робочими копіями. Анна перевірила відділення, шви й підкладку, струснула папку. Флешки, карти пам’яті чи іншого носія не було. В опис вона внесла речі, час огляду й номер шафки.
У синій папці лежали таблиці оплат постачальникам, службове листування й аркуші з позначками на полях. Анна помітила серед копій підпис Віктора Мельника, директора компанії. Марина стежила не за паперами, а за рукою Анни, що записувала предмети.
Коли Анна попросила розправити блузку, Марина попередила: «Під одягом лікувальний пояс. Спина інколи не дає розігнутися». Вона взяла зі столу складену довідку з приватної клініки. У ній без діагнозу й зайвих подробиць підтверджувалася потреба в поперековій підтримці. Анна перевірила краї паперу й повернула її. Марина підняла жакет рівно настільки, щоб під тканиною окреслився широкий бандаж із щільною застібкою.
Анна провела долонями по зовнішньому боку одягу. У поясі відчувалися вузькі жорсткі вставки. Одна біля лівого боку здавалася товстішою, але там збігалися застібка, посилена крайка й складка блузки. Під час поверхневого огляду все сприймалося як єдина конструкція. Перевірка пояса зсередини вимагала окремих умов, а за болю — можливості запросити медичного працівника.
— Якщо її поміщатимуть до камери, пояс треба перевірити окремо, — сказала Анна, прочинивши двері. — Зараз ми провели лише зовнішній огляд для проходу в закриту частину.
Сергій одразу постукав кісточками пальців по одвірку й відповів: «Не вигадуй. Вона не затримана й скоро піде. Ми не збираємося роздягати відвідувачку через твою любов до папірців. Закінчуйте, час іде». Марина нічого не додала й опустила жакет.
Анна ще раз обмацала щільні вставки, не заводячи руки під одяг, і відступила. Марина вимовила виразно, з незвично рівними паузами: «Окрім телефону, ключів, гаманця, окулярів, документів, дроту й списку, у мене нічого не вилучали. Електронних носіїв при мені не виявлено». Вона говорила так, ніби диктувала протокол невидимому секретареві. Анна підвела голову, але обличчя Марини залишалося непроникним…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
