Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Від операції відмовилися всі клініки. Хірург узявся безкоштовно

Частина 8 з 10

— Іди, — сказав він. Ні кричати, ні навіть хотіти крику сил не залишилося. — Більше не приходь.

Марина підвелася. Пакет залишився на тумбочці. Він не втримував її й не дивився вслід. За вікном сірів звичайний березень. П’ять років — тисяча вісімсот двадцять п’ять днів. Кожного з них донька прокидалася, не знаючи себе. Він прокидався, знаючи, що доньки немає. Повернути ці дні нікому. Такого не прооперуєш.

З експертизою не зволікали. Пробірки Ксюша відвезла сама, а через два тижні Микола Степанович отримав аркуш із довгим рядом цифр. Унизу було написано: «Імовірність батьківства — 99,99%». Він прочитав один раз і сховав у кишеню халата. Підтвердження було потрібне іншим. Йому — уже ні.

Слідчий тепер був інший, старший за того, з його «імовірно». Приходив тричі: поговорив із Настусею, потім із батьком, тоді знову з Настусею. Не підганяв, записував, ставив уточнювальні запитання.

В архіві обласної лікарні знайшлися відомості про дівчинку без документів: п’ять років тому її привезли з травмою голови. Слідчий запросив ці записи, підняв давні Маринині свідчення, дістався до вокзалу з башточкою. Збіглося все — дати, місто, опис. У воді Настусю не знайшли, бо вона не тонула.

Микола Степанович у подробиці не вникав. Лише одного разу запитав:

— Що з нею буде?

— Суд. Залишення в небезпеці, завідомо неправдиві свідчення. Буде строк.

Восени він прийшов на оголошення вироку сам. Настуся сама відмовилася йти. Схудла Марина сиділа за перегородкою в чорній кофті й жодного разу не глянула на нього. Він слухав читання, відчуваючи саму втому. Давно вже зрозумів, що карати її — не його справа. Його справа ще недавно лежала через стінку, а тепер чекала вдома.

Найважче виявилося саме вдома. Туди він привіз доньку наприкінці квітня, коли обох нарешті виписали. Відчинив двері, пропустив Настусю, а вона завмерла в передпокої, не знаючи, куди йти. За п’ять років меблі пересунули, стіни перефарбували, фіранки змінили. Знайома квартира стала чужою.

— Тут твоя кімната, — сказав він, відчиняючи двері.

У кімнаті стояв його письмовий стіл, у шафі — медичні журнали. Марина облаштувала тут кабінет.

— Завтра все поверну на місце, — продовжив Микола Степанович. — Одразу ж.

— Та не треба, тату. Я велика вже. Мені нормально й так.

Саме це давалося найважче: вона виросла. У його пам’яті бігала восьмирічна Настуся з нерівними кісками, які він сам заплітав, із зеленкою на колінах; її «Тату!» лунало на всю дачу…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь? Что с теми людъми?

КадичаКазахстан

Незаконченность. Где и с кем жила дочь. Где эти люди? Что с ними?

Зіна.ДОБРЕ,ЩО ВСЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ ДОБРОМУкраїна

Радість за дитину,її повернення до життя

Усі обговорення

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики