У мій день народження свекруха назвала подарунком дозвіл жити в моїй же квартирі, але потім слово взяв мій батько

Частина 7 з 7

Батько подивився на дочку. Іра випросталася.

— Ти теж хороша. Шмарклі жуєш, чоловіка на місце не ставиш, своїх меж не обстоюєш. Терпиш, уранці блендером дзижчиш. Кінчай ці іграшки.

Михайло Григорович вийняв гаманець і поклав на стіл купюру за свій чай і шашлик. Розмова змінилася інструктажем.

— Даю вам два місяці: з банками розібратися й переїхати. Берете спільну іпотеку на нормальну двокімнатну квартиру. Після вашого виїзду мою однокімнатку здам стороннім, за нормальні гроші.

Рот Віктора розкрився, наче в сома, викинутого на пісок. Іпотека означала відповідальність і борги. За п’ять хвилин його затишний світок устиг згорнутися.

— Тату, наших заощаджень на початковий внесок ледве для студії вистачить, — спробувала втрутитися Іра, хоча сама вже гарячково прикидала райони й відсоткові ставки.

— Дай закінчити, — Михайло Григорович підняв долоню. — Дохід від однокімнатки віддаватиму вам, так уже й бути. На щомісячні платежі. Отримаєте своє спільне житло, нормальне. Звісно, доведеться напружитися: заробити, облаштуватися. Зате ніяка бездомна родичка на кухню ночувати не залізе. Місця буде достатньо, а порядок установите ви. Якщо дорослішати не бажаєте й вирішувати нічого не хочете — валізи в руки й на орендоване житло. Учіться оплачувати свої рахунки.

Він підвівся — величезний, спокійний, рішучий.

— З днем народження, доню. Сподіваюся, висновки зробиш правильні.

До виходу Михайло Григорович дійшов упевненою ходою. Скляні двері зачинилися за ним із тихим клацанням.

На столі хололо смажене м’ясо. Іра глянула на чоловіка: плечі опущені, вигляд такий, ніби його щойно прокрутили в промисловій центрифузі. Вона відкусила від теплого коржа. Усередині розливався дивовижний спокій.

Правила гри стали іншими. Батько не обмежився тим, що вигнав нахабну свекруху: він дав молодятам чарівного копняка в реальне життя й одразу підстрахував грошима. Для Іри це була ідеальна комбінація.

— Ну що, Вітьку? — вона витерла руки серветкою. У голосі зазвучав твердий метал, якого чоловік раніше не чув. — Михайла Григоровича чув? Завтра беремо довідки про доходи. Почнемо шукати двокімнатку ближче до лінії метро. Мама твоя приїздити в гості може, але тільки за попереднім записом.

Віктор кивнув. Із кафе він вийшов тихий, глибоко замислений, на ватяних ногах. Безкоштовне життя на тридцяти семи метрах закінчилося назавжди. Наставав час ставати справжнім мужиком.
Історію прочитано. Дякуємо!
Питання редакції Realish
Як ви вважаєте, Ірі варто було прийняти запропонований батьком план переїзду чи спершу домовитися з Віктором, як вони житимуть далі?
Коментувати
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації
З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Читайте також