У лікарні цуралися колишньої хірургині із судимістю, але одного разу туди привезли багатія при смерті

Від запропонованого крісла Марина відмовилася й стояла біля зачинених дверей, перенісши вагу на здорову ліву ногу. Після вчорашньої операції праве стегно безперервно нило. Обличчя залишалося безпристрасним.

— Ні, не розумієте, — головлікар зняв окуляри й різко розтер перенісся до червоних плям. — Це офіційний рапорт. Ви самі письмово заявили, що медсестра з кримінальним минулим без дозволу провела надзвичайно складну операцію. Зазначили, що відсторонили від стола столичного академіка й почали керувати втручанням. Ви усвідомлюєте, що написали?

— Я виклала те, що сталося.

— Кому потрібна така правда? — Роман Федорович підвищив голос, одразу затнувся й злякано подивився на двері, наче боявся слухача в коридорі. Далі він говорив швидко, здавленим напівшепотом: — Варто мені зареєструвати рапорт, поставити штамп — приїдуть обласна комісія з охорони здоров’я і слідчі. Їх не зацікавить, що дитину вдалося врятувати. Вони запитають, чому керівництво допустило до стола людину з непогашеною судимістю, без чинного лікарського допуску. — Він нахилився вперед, спираючись обома руками на стіл. — Ви підводите під в’язницю себе й мене. Дмитра, який асистував. Старшу сестру, яка подавала вам інструменти. Анестезіолога, який не здійняв тривоги. Усю бригаду віддадуть під суд!

П’ять років колонії й три роки найбруднішої лікарняної роботи привчили Марину не відповідати на чужу істерику. Вона спокійно дивилася на начальника. Його страх перед системою був зрозумілий, але поруч із учорашніми подіями значення не мав.

— Леонід Олегович не зміг зупинити кровотечу, Романе Федоровичу. Пухка тканина не витримувала затискача, хлопчик помирав на очах у всіх. Якби я не втрутилася, зараз вам довелося б пояснювати Степану Григоровичу в його кабінеті, чому знаменитий професор не врятував єдиного сина. Рапорт буде зареєстрований. Я його підписала й за свої дії відповім сама.

Вона повернулася до дверей, вийшла й акуратно зачинила їх. Сьогодні кульгавість посилилася. Наче відгукуючись на вогкість надворі, титанові пластини віддавали холодом із кожним кроком.

Між другим і першим поверхами, на сходовому майданчику, її зупинив Дмитро. Крізь туман за вікном ледь проникало світло. Халата на хірургові не було, легка куртка прикривала зім’ятий хірургічний костюм; виглядав він так, ніби дві доби не спав. Нервово озирнувшись, Дмитро дістав телефон, розблокував його й простягнув Марині. Руки, зазвичай упевнені біля стола, злегка тремтіли.

— Уранці я почав оформлювати протокол операції, — швидко заговорив він упівголоса. — Потрібні були дані моніторів, тому відкрив архів телемедицини. Ви пам’ятаєте, учора йшла трансляція?

Марина глянула на світний екран.

— Мельник звелів увімкнути камеру над столом ще до початку. Збирався показати своєму кардіоцентру в столиці зразковий порятунок. Тріумф у прямому ефірі.

— Так, Марино Петрівно. Тільки дивіться: запит надійшов ззовні, наші його не подавали, обладнання лише відповіло. — Дмитро забрав телефон і відкрив докладний журнал системи. — Кардіоцентр надіслав запит на трансляцію о 19:12, коли професор ще не приземлився в нас. Відео зі звуком камера почала записувати за дві хвилини до першого розрізу.

Марина повільно підвела на нього втомлені сірі очі. Повітря на сходах раптом здалося важким, задушливим.

— Файл зберігається на їхньому сервері, — продовжив Дмитро тихо й виразно. — Сорок одна хвилина дванадцять секунд, безперервний запис. На ньому все: затискач на пухкій тканині, розрив, професор кладе інструмент і відходить до стіни. Потім ви займаєте його місце, віддаєте команди й накладаєте зустрічні дуги. Запис існує, і зараз він цілком у його розпорядженні.

— Він його нікому не покаже, — відповіла Марина, намагаючись говорити твердо, хоча всередині вже зароджувалася холодна тривога. — Його кар’єра, ім’я, становище зруйнуються від цього відео раніше, ніж я втрачу свободу.

— У нього звання академіка й величезні зв’язки. У вас — минуле ув’язненої та пів ставки медсестри. — Дмитро вимовив це без бажання образити, як сухий, жорстокий факт. — Якщо заради власного порятунку доведеться вибирати, кого згодувати пресі та слідству, він зуміє обернути запис на свою користь. Ми сидимо на пороховій бочці.

Важко зітхнувши, він сховав телефон і спустився сходами. Марина залишилася сама в напівтемряві сходового прольоту.