Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 5 з 7

У розмові з Галиною Віктор виклав свій розрахунок:

— Після завтрашнього вона йому більше не повірить.

— А ложка, Логінове?

— Заспокойся. Крім тебе, записів із камер ніхто не дивиться.

На зустрічі Віктор оголосив мешканцям, що компанія пропонує кожному новий дім.

— Де цей дім?

— Подалі звідси. Зате новіший.

— Я в цьому будинку народився.

— У наступному вам буде зручно.

— Хто вирішив за нас?

— Керівник компанії. Особисто підписав. Андрій Палій.

Підпис Андрія опинився перед мешканцями.

— Андрію… — промовила Марина.

— Марино…

— Тут твій підпис. Два роки тому поставлений.

— Тоді я ще не знав.

— Ти прийшов подивитися на нас перед знесенням?

— Ні, Марино. Я прийшов…

— Оглянути свою власність, — утрутився Віктор.

— Припини, Вікторе.

Марина нагадала:

— Чотирнадцять дверей. Ти в кожні постукав.

— Кожні й урятую.

— Не обіцяй. Іди геть.

Андрієві порадили дати їй час, але навздогін пролунало:

— Будинок же знесуть.

Віктор перепинив йому дорогу:

— Казав я: тебе тут не люблять.

— Відійди.

Віра нагадала онуці, що весь цей тиждень Андрій приходив до неї щоранку.

— І папери підписав теж він, бабусю.

— О п’ятій ранку приходив.

— Власність оглядав.

— Заради власності о п’ятій ранку тісто не місять.

— Чому ти йому віриш?

— Я його знаю довше, ніж ти думаєш.

— Як це?

— Час останню сторінку відкрити.

Андрій попросив у Марини пробачення. Він пригадав вулицю: колись він сам там був. Потім розпорядився:

— Скличте екстрене засідання ради. У четвер увечері.

Віра читала запис:

— Андрій. Сім років. Без пальта. Щоранку.

— Андрій…

— Його мама ночами офіси прибирала. Він до нашого вікна голодний приходив. Дідусь три зими давав йому хліб. Потім вони переїхали.

— Але дорогу він пам’ятав. За мною дійшов до вулиці, з якої сам пішов.

— Хліб знаходить дорогу додому, люба.

— Мені треба його побачити.

— Візьми йому хлібину. Він скоринку завжди любив.

Біля великого будинку Марину зустрів Боря:

— Його немає. До вашого будинку пішов.

— А я сюди. Звісно.

— Зачекай. Зарічна видалила файли з комп’ютера, на який камера записує.

— Кухонна? За вечір мого звільнення?

— Так. Тільки все ще й у хмару копіюється. Вона не знає.

— Треба Андрієві показати…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики