Марина запропонувала йому закасати рукави:
— Годі стояти.
— Я зроду нічого не пік.
— Сьогодні навчитеся. Натискайте долонями, складайте, повертайте… Та ви його душите!
— Воно перше почало.
— Безнадійний, — засміялися поруч.
Петро розповів Андрієві про пекарню:
— Шістдесят років я тут пік. Разом із Федором, Віриним чоловіком. Кожного зимового ранку давали хліб голодним дітлахам. Із цієї вулиці, з інших. Дехто без пальта приходив.
Віра подивилася на Андрія:
— То ось ти який, молодий господар великого будинку.
— Андрій.
— Знаю. Очі ті самі.
— Чиї, бабусю? — спитала Марина.
— Неважливо. Хліб підгоряє.
— Чотирнадцять буханців. Саме встигли.
В обхід Андрій вирушив разом із Мариною.
— Що за красеня привела?
— Андрій. Допомагає мені.
— Тоді ріж тонко, юначе.
— Зрозумів. Тонко.
— То ти господар великого будинку?
— Сьогодні я тільки хліб розношу.
Андрій помітив список.
— Усе записуєш?
— Бабусин. Йому п’ятдесят років.
— На останній сторінці що?
— Бабуся каже: поки що рано.
За наступними дверима здивувалися:
— А ти не моя Марина.
— Я її помічник.
Марина повернулася до питання про стеження:
— Навіщо ви все-таки пішли за мною?
— Ніхто не стане щовечора красти хліб тільки для себе.
— А тепер?
— Тепер мені не хочеться переставати ходити за вами.
— Ви мій начальник.
— Уже ні. Забули, вас звільнили?
— Бабуся каже, головне не хліб. Головне — постукати.
— Буду стукати. Розкажіть про дідуся.
— Він пік так, ніби хлібом обіймав.
На завтра знову домовилися зустрітися о 05:00 і принести каву.
— Мені чорну.
Випічка в Андрія виходила хрусткою. Один із його витворів викликав запитання:
— Це що?
— Троянда.
— Картоплина.
— У вас тут працівників утискають?
— Ні, хліб печуть.
Петро пояснював:
— Хліб, синку, як насінина. Посади у кварталі — виросте.
— Що виросте?
— Сусіди.
Марина розповіла про іспит:
— Через місяць випускний, кондитерський.
— Що приготуєш?
— Дідусів хліб зі скоринкою. Він кожній голодній дитині такий давав.
— Місиш, як один мій давній знайомий, — зауважили Андрієві.
— Хто?
— Хлопчисько. Давно це було.
Вікторові Андрій пояснив, де пропадає вранці:
— Печу. Проєкт скасовуй, неустойку сплачу сам.
— Гроші не тільки твої. Наступного тижня рада голосує. Потрібна згода мешканців на переїзд. Проведу зустріч, щоб її домогтися.
— Не погодяться.

















Поділіться враженням від історії
3Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.
@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?
ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋
ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞