Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 4 з 7

Марина запропонувала йому закасати рукави:

— Годі стояти.

— Я зроду нічого не пік.

— Сьогодні навчитеся. Натискайте долонями, складайте, повертайте… Та ви його душите!

— Воно перше почало.

— Безнадійний, — засміялися поруч.

Петро розповів Андрієві про пекарню:

— Шістдесят років я тут пік. Разом із Федором, Віриним чоловіком. Кожного зимового ранку давали хліб голодним дітлахам. Із цієї вулиці, з інших. Дехто без пальта приходив.

Віра подивилася на Андрія:

— То ось ти який, молодий господар великого будинку.

— Андрій.

— Знаю. Очі ті самі.

— Чиї, бабусю? — спитала Марина.

— Неважливо. Хліб підгоряє.

— Чотирнадцять буханців. Саме встигли.

В обхід Андрій вирушив разом із Мариною.

— Що за красеня привела?

— Андрій. Допомагає мені.

— Тоді ріж тонко, юначе.

— Зрозумів. Тонко.

— То ти господар великого будинку?

— Сьогодні я тільки хліб розношу.

Андрій помітив список.

— Усе записуєш?

— Бабусин. Йому п’ятдесят років.

— На останній сторінці що?

— Бабуся каже: поки що рано.

За наступними дверима здивувалися:

— А ти не моя Марина.

— Я її помічник.

Марина повернулася до питання про стеження:

— Навіщо ви все-таки пішли за мною?

— Ніхто не стане щовечора красти хліб тільки для себе.

— А тепер?

— Тепер мені не хочеться переставати ходити за вами.

— Ви мій начальник.

— Уже ні. Забули, вас звільнили?

— Бабуся каже, головне не хліб. Головне — постукати.

— Буду стукати. Розкажіть про дідуся.

— Він пік так, ніби хлібом обіймав.

На завтра знову домовилися зустрітися о 05:00 і принести каву.

— Мені чорну.

Випічка в Андрія виходила хрусткою. Один із його витворів викликав запитання:

— Це що?

— Троянда.

— Картоплина.

— У вас тут працівників утискають?

— Ні, хліб печуть.

Петро пояснював:

— Хліб, синку, як насінина. Посади у кварталі — виросте.

— Що виросте?

— Сусіди.

Марина розповіла про іспит:

— Через місяць випускний, кондитерський.

— Що приготуєш?

— Дідусів хліб зі скоринкою. Він кожній голодній дитині такий давав.

— Місиш, як один мій давній знайомий, — зауважили Андрієві.

— Хто?

— Хлопчисько. Давно це було.

Вікторові Андрій пояснив, де пропадає вранці:

— Печу. Проєкт скасовуй, неустойку сплачу сам.

— Гроші не тільки твої. Наступного тижня рада голосує. Потрібна згода мешканців на переїзд. Проведу зустріч, щоб її домогтися.

— Не погодяться.

— Гарну пропозицію приймають усі…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики