Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 3 з 7

Віктор дав економці пораду:

— Нехай візьме щось серйозніше за хліб.

— Залиште це мені. Камери ж тільки за хлібом стежать.

— Чотирнадцять.

— Стійте, Шаповал! — зупинила Марину Зарічна.

— Тут тільки хліб. Андрій дозволив…

— Висипайте все із сумки на стіл.

— Звісно.

Серед речей виявилося срібло.

— Це не моє!

— Старовинне срібло з їдальні, — оголосила економка.

— Я його навіть не торкалася, присягаюся!

— На хліб не схоже. Спіймалися на гарячому.

— Логінове, зателефонуйте Андрієві, будь ласка. Він мені повірить.

— Андрій у від’їзді. І своїм співробітникам довіряє. Від цієї хвилини ви звільнені.

— Мені потрібні гроші на бабусині ліки. Я не можу втратити роботу.

— Раніше треба було думати.

Зарічна звеліла залишити хліб:

— Досить із вас того, що вже винесли.

— Марино, що сталося? — запитав Боря.

— У Зарічної спитай.

Перебуваючи у від’їзді, Андрій попросив економку:

— Передайте Марині: після повернення хочу з нею поговорити.

А Галина повідомила Вікторові:

— Усе зроблено. Її більше немає.

В автобусі Антон помітив, що гостинця немає:

— Сьогодні без хліба?

— Сьогодні без хліба, Антоне.

Шульга теж подивилася на порожні руки Марини.

— Пробач. Роботу втратила.

— Тоді сьогодні ми до тебе постукаємо.

Петро почув від Марини, що немає ні хліба, ні роботи, і відповів:

— Завтра самі спечемо.

Удома Марина сказала:

— Бабусю, мене звинуватили в крадіжці ложки. Срібної.

— Жінки Шаповал не крадуть, люба. Вони печуть. У Петра залишився ключ від нашої пекарні.

— Вона ж стільки років зачинена!

— Твій дідусь сам би зараз піч розтопив.

Марина подякувала Борі:

— Дякую. Знаю, ти в це не віриш.

Повернувшись, Андрій зажадав покликати Марину.

— Я ж просив передати їй, що хочу з нею поговорити, коли повернуся.

— Її звільнено, — сказала Зарічна. — Украла срібло.

— Марина — срібло?

— Ложка в мене. Логінов був присутній.

— А сама вона що сказала?

— Як завжди: не брала.

— Отже, не брала.

У пекарні його зустріли словами:

— А ось і наш денний гість.

Марина здивувалася:

— Андрію, як ви нас знайшли?

— Тиждень тому йшов за вами. Думав, хліб крадете.

— Стежили? Хліб я справді брала.

— А Зарічна каже, ще й срібло.

— Ви їй вірите?

— Дівчині, яка обходить чотирнадцять дверей, нема чого красти ложку…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики