Віктор дав економці пораду:
— Нехай візьме щось серйозніше за хліб.
— Залиште це мені. Камери ж тільки за хлібом стежать.
— Чотирнадцять.
— Стійте, Шаповал! — зупинила Марину Зарічна.
— Тут тільки хліб. Андрій дозволив…
— Висипайте все із сумки на стіл.
— Звісно.
Серед речей виявилося срібло.
— Це не моє!
— Старовинне срібло з їдальні, — оголосила економка.
— Я його навіть не торкалася, присягаюся!
— На хліб не схоже. Спіймалися на гарячому.
— Логінове, зателефонуйте Андрієві, будь ласка. Він мені повірить.
— Андрій у від’їзді. І своїм співробітникам довіряє. Від цієї хвилини ви звільнені.
— Мені потрібні гроші на бабусині ліки. Я не можу втратити роботу.
— Раніше треба було думати.
Зарічна звеліла залишити хліб:
— Досить із вас того, що вже винесли.
— Марино, що сталося? — запитав Боря.
— У Зарічної спитай.
Перебуваючи у від’їзді, Андрій попросив економку:
— Передайте Марині: після повернення хочу з нею поговорити.
А Галина повідомила Вікторові:
— Усе зроблено. Її більше немає.
В автобусі Антон помітив, що гостинця немає:
— Сьогодні без хліба?
— Сьогодні без хліба, Антоне.
Шульга теж подивилася на порожні руки Марини.
— Пробач. Роботу втратила.
— Тоді сьогодні ми до тебе постукаємо.
Петро почув від Марини, що немає ні хліба, ні роботи, і відповів:
— Завтра самі спечемо.
Удома Марина сказала:
— Бабусю, мене звинуватили в крадіжці ложки. Срібної.
— Жінки Шаповал не крадуть, люба. Вони печуть. У Петра залишився ключ від нашої пекарні.
— Вона ж стільки років зачинена!
— Твій дідусь сам би зараз піч розтопив.
Марина подякувала Борі:
— Дякую. Знаю, ти в це не віриш.
Повернувшись, Андрій зажадав покликати Марину.
— Я ж просив передати їй, що хочу з нею поговорити, коли повернуся.
— Її звільнено, — сказала Зарічна. — Украла срібло.
— Марина — срібло?
— Ложка в мене. Логінов був присутній.
— А сама вона що сказала?
— Як завжди: не брала.
— Отже, не брала.
У пекарні його зустріли словами:
— А ось і наш денний гість.
Марина здивувалася:
— Андрію, як ви нас знайшли?
— Тиждень тому йшов за вами. Думав, хліб крадете.
— Стежили? Хліб я справді брала.
— А Зарічна каже, ще й срібло.
— Ви їй вірите?

















Поділіться враженням від історії
3Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.
@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?
ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋
ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞