Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 2 з 7

Марина дісталася до останньої сторінки старого списку, але Віра зупинила її:

— Цю не відкривай, люба. Рано ще.

Андрієві перед відходом сказали:

— Приходь удень, синку. Допомога нам стане в пригоді.

Андрій упізнав будинок, у якому побував, і звернувся до Віктора:

— Цей будинок належить мені. Чому там досі живуть люди?

— Чотирнадцять квартир. Наймачі, старі договори. Уже рік отримують повідомлення. Ти цю угоду два роки тому підписав.

— Вікторе, я підписував карту, а там — двері, за якими живуть.

— Вартість вежі — чотириста мільйонів.

— Зачекає твоя вежа.

— Через тридцять днів знесення. Бригади замовлені.

— Скасуй замовлення.

— Рада не дозволить тобі відмовитися через старий будинок.

— Знайди для вежі інший майданчик.

— Що з тобою вчора сталося?

— Пішов за своїм хлібом.

— За чим?

До економки Андрій звернувся окремо:

— Зарічна, поговорімо про вашу покоївку.

Боря вже знав про поїздку.

— Ви за Мариною автобусом їздили?

— Боре, нікому про це.

— Пізно. Я кухареві розповів.

— Хто б сумнівався.

Уранці Андрій зупинився біля Марини:

— Доброго ранку. Марина, так? Подобається вам тут?

— Доброго ранку, Андрію. Хліб подобається… Тобто кухня.

— А що роблять із хлібом, який залишається?

— Викидають.

— Он як?

— Щось сталося?

— Ні, усе гаразд.

Згодом Зарічна запитала:

— Подивилися, куди вона його носить?

— Подивився. Нехай забирає.

— Але є правила.

— Тепер правило таке: щовечора хліб забирає Марина.

— Розм’як через неї.

Андрій переглядав документи щодо будинку разом із Віктором:

— Логінове, у будинку чотирнадцять квартир. Середній вік мешканців — сімдесят дев’ять років.

— Вулиця… Чому мені знайоме це місце?

На занятті шеф похвалив Марину:

— Шаповал, скоринка знову чудова.

— За дідусевим рецептом.

— Випускний іспит через шість тижнів.

— Буду готова, шефе.

Бабусі Марина зізналася:

— Мені здається, Андрій знає.

— Про що, люба?

— Що я хліб беру.

— Отже, знає про твою доброту. За неї не судять.

Тим часом Віктор розмовляв з економкою, Галиною Зарічною:

— Він через неї від вежі відмовиться.

— Через покоївку?

— Через те, що вона йому показала. Приберемо її — забуде.

— А мені що дістанеться?

— Вистачить, щоб більше не працювати.

— Для звільнення потрібна причина.

Андрій повідомив, що їде до іншого міста на два дні. Зарічна побажала щасливої дороги:

— За будинок можете не хвилюватися…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики