Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 6 з 7

Вони зустрілися в сусідів.

— Сьогодні сам прийшов?

— Я приходив щовечора, поки мені не завадили.

— Стукаєш.

— Комусь це потрібно.

Марина розповіла про останню сторінку.

— Тепер знаєш, — відповів Андрій.

— Чому мовчав?

— Сам лише минулої ночі дізнався. Ось, знайшов.

— Це дідусь Федір.

— Три зими він мене годував. А я підписав папери, щоб його піч знести.

— Ти не знав. Бабуся сказала, скоринку любиш.

— Досі.

— Нарешті, — почули вони.

Марина передала Андрієві слова Борі про запис.

— Та камера, якою Зарічна за тобою стежила?

— Вона сама.

Під час перегляду знайшли потрібний вечір: 19:00, день звільнення Марини.

— Вмикай.

— Ось він. Віктор… Навіщо він так зі мною? — запитала Марина.

— Йому будинок потрібен був.

Андрій звелів Борі зберегти запис цілком.

— Уже зберіг, начальнику.

— Що ж я накоїв…

На засіданні перед голосуванням Андрій попросив подивитися відео.

— Це Віктор Логінов?

— На моїй кухні. З моїм сріблом. Проєкт скасовано. Негайно.

Марина запитала у Віри:

— Він пробачить мені, що я пішла?

— Це він у тебе пробачення просить.

Але в розмові про наступний ранок прозвучало попередження:

— За документами знесення все ще в п’ятницю. Віктор прийде.

— Ми теж. Усі чотирнадцять дверей.

Уранці робітник бригади зажадав відійти за огорожу.

— Я на цій сходинці вісімдесят років стою.

— Звільніть тротуар. О 09:00 починаємо.

— Тоді виносьте мене.

Марина принесла свіжий хліб.

— Пригощайтеся. Уранці спекли, тонко нарізали, як Шульга любить.

— Я працюю.

— Їжте за роботою.

Віктор зустрів її глузуванням:

— Шаповал, усе хліб крадете?

— Печу, Логінове.

— Злодійка вона, — заявила Галина.

— Обережніше, Галино. Жінки Шаповал печуть. Ми не крадемо.

Появі Андрія Віктор зрадів:

— Добре. Поясни їм, що все скінчено.

— Скінчено, Вікторе. Учора ввечері проєкт скасували.

— Ти не можеш. Рада…

— Рада подивилася відео.

— Яке?

— З кухонної камери. За той вечір із ложкою.

Галина зізналася:

— Він заплатив. Сказав, вона тільки роботу втратить.

— Мовчи, Галино! — обірвав Віктор.

Андрій запитав економку:

— Ви щовечора спостерігали за Мариною. А куди хліб ішов, хоч раз подивилися?

— Пробачте мені, Шаповал. Я справді прошу пробачення.

— Приходьте якось із нами. Постукаємо до сусідів…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики