Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Покоївка забирала з роботи залишки хліба, а господар простежив за нею до дверей, у які вона стукала щовечора

Частина 7 з 7

Андрій оголосив Вікторові, що в компанії той більше не працює.

— Відмовляєшся від чотирьохсот мільйонів заради пекарні?

— Заради пекарні, яка мене годувала.

Робітник уточнив:

— Отже, не зносимо?

— Не зносимо. У понеділок приводьте бригаду.

— Навіщо?

— Радіатори міняти. Чотирнадцять штук.

— Давно пора, синку.

Віра сказала Андрієві:

— Федір тобі найбільшу хлібину віддав би.

— Він і віддавав. Щоранку.

— Нарізай тонко.

— Завжди.

Марина сказала Андрієві:

— Ти постукав.

— Ти навчила. Будинок тепер належить мешканцям. А пекарня — тобі.

— Андрію… Справді?

— Я ж казала, люба, — нагадала Віра. — Хліб знаходить дорогу додому.

— Кращого хліба я не куштував.

— Приходьте щоранку.

Андрій похвалив Борю за відео, а літньому мешканцеві сказав:

— Гарна у вас сходинка.

Петро піддражнив Марину:

— Шеф Шаповал — звучить!

— Не починай.

— О 05:00. Хвилина в хвилину.

Наступний ранок почався із зауваження:

— Шефе, запізнюєтеся.

— Зараз 05:02.

— Дай хлопчикові спокій, Марино, — попросила Віра.

— Йому тридцять два.

Випічку Андрія оцінили без поблажок:

— Дідусь Федір розплакався б.

— Сказав би, скоринка тонка.

Шульга нагадала:

— Андрію, тонко ріж.

— Як завжди.

Під час обходу Андрієві повідомили, що радіатор працює.

— Я ж казав.

— Наш рознощик хліба слова дотримує.

До обходу приєдналася Галина.

— Запізнюєтеся, — зауважив Уткін.

— Пробачте, Уткіне.

— Сьогодні тоненько наріжте.

Боря попросив:

— Одну хлібину зі скоринкою для начальника.

— Він уже дві з’їв, Борю.

В автобусі Антон упізнав звичне частування.

— Усе той самий хліб, Марино?

— Той самий, Антоне. Пригощаю.

— Нова сторінка. Уже п’ятнадцять імен. Хто ж п’ятнадцятий?

— Ти. Щоранку.

Андрій простягнув Марині хліб:

— Цей тобі. Зі скоринкою. Марино Шаповал, вийдеш заміж за рознощика хліба?

— Так. Так!

— Нарешті, — озвалася Віра. — Я надто стара, щоб стільки чекати.

Петро сказав:

— Хліб повернувся додому.

Галина подякувала Марині:

— Дякую за відчинені двері, Шаповал.

— Дякую, що постукали.

— Тепер п’ятнадцять дверей. І щороку додаватимемо ще одні.
Історію прочитано. Дякуємо!
Питання редакції Realish
Як би ви вчинили на місці Марини: дали б Галині шанс долучитися до роздачі хліба після підстави чи воліли б тримати дистанцію?
Коментувати
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

3

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЛеонідСполучені Штати

Хтось висмикнув кусок історії, невміло, п'яте через десяте переповів, зробити правильно все і в шкільну програму для виховання людяності в дітей. Суть зрозуміла, але скубана розповідь.

Як Вам зручніше.Україна

@Леонід Так скубли не уміло,багато фамільярності,дуже трудно читається.Там де на ви назвати то називають ти?

ГАЛИНАІталія

ЗАДОВОЛЕННЯ І ГОРДІСТЬ ЗА ПЕРСОНИ, НЕ БАЙДУЖІ ЗА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОВАЖНОГО ВІКУ!!! 💓💓💓 ДЯКУЮ ЗА ДУШЕВНУ ІСТОРІЮ!!! БАЖАЮ УСПІХІВ В ПОДАЛЬШОМУ!!!💞👋👋

ГАЛИНАІталія

ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ,ЯКІ РОБЛЯТЬ ДОБРО ДЛЯ ІНШИХ ТОХО.ПЕРЕМАГАЮЧИ ПЕРЕШКОДИ, ЗАРАДИ ДОБРИХ СПРАВ!!!💞💞💞

Усі обговорення

Ще з рубрики «Доброта»

Усі історії рубрики