Життя без прикрасСлідчий зітхнув.
— Гаразд, спробую щось з’ясувати. Обіцяти результату не можу.
Завершивши дзвінок, Павло думав про Оксану. За одним страхом відкривався інший, за однією брехнею — наступна. Вона виявилася жертвою, яка сама скоїла злочин: втратила рідного сина й забрала чужого, тікала від чудовиська й ховалася разом із дитиною. Це допомагало зрозуміти її, але не виправдовувало. Тепер з’явився Владислав — чоловік, який, можливо, переслідував її аж до катастрофи. Якщо він живий і знає про Костю… Павло сильніше натиснув на газ. Треба було якнайшвидше дістатися додому й переконатися, що синові ніщо не загрожує.
Відповідь слідчого надійшла через два дні.
— Павле, про Владислава Євгеновича Бикова дещо знайшлося. Боюся, новини погані.
— Слухаю.
— Вісім місяців тому звільнився з в’язниці. Був засуджений за тяжкі тілесні ушкодження. А після звільнення зник: де живе, ніхто не знає. Зник із радарів.
Павло зіставив строки. Оксана загинула шість місяців тому — лише через два місяці після того, як Владислав вийшов.
— Думаєте, до аварії причетний він?
— За висновком експертів, це нещасний випадок. Ішов дощ, дорога слизька, машина стара. Хоча, якби хтось уночі за такої погоди зіштовхнув її з дороги, довести це було б майже неможливо.
У Павла захолола кров.
— Отже, він її вбив.
— Я цього не стверджую. Доказів немає. Але такий збіг не можна залишити поза увагою.
— Що сталося з їхнім хлопчиком? Тим, який залишався в нього?
— Після ув’язнення батька дитину забрали органи опіки. Зараз він у дитячому будинку.
Через усю цю історію ще один хлопчик загубився в системі.
— Якщо Биков на волі й розправився з Оксаною, він може дістатися до Кості.
— Навіщо йому ваш син?
— Костя був для неї всім. Тим, кого вона любила, заради кого жила. Якщо чоловік хотів знищити її життя, він може захотіти знищити й те, що від неї залишилося.
— Поки що це лише припущення, Павле.
— А я батько й ризикувати не збираюся.
Після розмови він покликав Тараса.
— Найми професійну охорону. Для будинку, для моїх виїздів. Але насамперед — для Кості.
— Що сталося, Павле Олеговичу?
— Поки що нічого. Хочу підготуватися на випадок, якщо станеться.
Четверо охоронців приїхали того ж дня. Кремезні, серйозні, з досвідом особистої охорони. Павло розповів про загрозу й показав надіслані слідчим фотографії Владислава Бикова.
— Побачите цю людину біля будинку, школи чи будь-де поруч із моїм сином — одразу повідомляйте мені.
Вони прийняли розпорядження. Костя ж помітив чужих чоловіків у костюмах, які ходили будинком, і машину, що тепер супроводжувала його всюди.
— Тату, навіщо все це?
Лякати хлопчика Павло не хотів, брехати йому теж не збирався.
— Є небезпечна людина. Можливо, вона захоче нам зашкодити, тому я подбав про охорону.
— Хто?
— Людина, яку раніше знала Тітка Сонце.
Костя зблід.
— Її чоловік?
— Ти чув про нього? — здивувався Павло.
— Вона розповідала, коли напилася. Що все життя тікає від людини, яка хоче її вбити. І якщо він знайде її, то знищить усе.
— Ім’я вона називала?
— Ні. Називала чудовиськом. Казала, він коїв жахливі речі й мене довелося ховати від нього. Бо разом із нею він знайшов би й мене.
Павло сів біля сина.
— Можливо, він таки відшукав її пів року тому. І тепер, може, шукає нас. Але з тобою нічого не станеться. Я не дозволю. Чуєш?
Костя кивнув, проте страх у його очах залишився.
Минув тиждень, потім два — усе було спокійно. Охорона обходила територію, переглядала камери, супроводжувала кожен вихід. Павло вже починав підозрювати, що став параноїком, коли в п’ятничну ніч прокинувся від сигналізації. Її пронизливий звук розітнув нічну тишу.
Він схопився й кинувся до Кості. Хлопчик сидів у ліжку, широко розплющивши очі від жаху.
— Тату!
— Не виходь звідси. Чекай у кімнаті.
Збігши вниз, Павло побачив, що охоронці вже зайняли свої місця. Один підійшов до нього.
— Через задній паркан переліз чоловік. Хотів пробратися у двір, спрацював датчик руху.
— Де порушник?
— Після сигналу втік. Зараз наші перевіряють увесь периметр.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Була щасливою.