Життя без прикрасМикола не ворухнувся. Тільки права рука полізла до кишені, знайшла таблетки й стиснула упаковку. Пластмаса блістера хруснула — тихий звук, а пролунав у кімнаті гучніше за крик.
— То це ти? Усі сім років? Сім років ти…
— Ні. Тут якраз варто розібратися. Валю, чаю мені налий. Після об’єкта пил у горлі, а говорити ще довго.
Валентина принесла чай і вмостилася поруч із чоловіком, залишивши між ними відстань у долоню. Люди, впевнені, що вони разом, можуть сидіти так, не чіпляючись одне за одного. Михайло ковтнув, поставив чашку. Заговорив розмірено, з усіма подробицями, ніби зачитував акт звірки.
— У 2019 році землю на відкритих торгах купила моя «Меридіан Інвест», разом із банком, на паях, — повів далі Михайло. — Вільних грошей після влаштованого тобою грудня в мене, як розумієш, не залишалося. Вибирали ми землю, а не колишнього власника. Ділянка гарна: південний схил, близько комунікації, місто в цей бік розростається. Що земля твоя, я вже з документів дізнався. Приємним доповненням вважав, не заперечую. Банківські борги твої куплено позаторік, зі знижкою. Продавали портфель цілим пакетом, я придбав. Комерція, нічого більше. Підрядникові ти рік гроші затримував, а в мене п’ятого числа розрахунок, як годинник. Вони прийшли самі, я за ними не бігав. Щодо тендера розрахунок у мене виявився кращим. Ти знову гарну маржу намалював, я — ту, яку реально отримати. Пастку для тебе городити не було потреби. Я на цьому ринку працюю, ринок невеликий, от і опинявся на всіх твоїх дорогах. А на кожному повороті ти сам вибирав: заплатити чи кинути, вкластися чи надурити. Раніше я тебе підстраховував, тепер перестав. І решта теж перестали. Усі.
— Але минулого вересня ти міг допомогти! — Микола облизав губи. — У мене кредит на торговельний центр горів. Твій заступник із моїми зв’язувався, рефінансування пропонували. А за день до крайнього терміну ви все відкликали. Увійшли б тоді — я б утримався.
— Міг. І відкликав, усе правильно. Пояснити чому?
Михайло повернувся до Валентини. Та водила долонею по складці сукні, розгладжуючи її, і голови не підводила.
— Ми того вересня розбирали її старі документи, — повів він далі. — У коробці лежав кредитний договір 2015 року. На чотири вісімсот. Підписувала вона, отримував гроші ти. До цього я подробиць не знав. Валентина не розповідала. Узагалі про тебе не говорила — це мені в ній, між іншим, окремо подобалося. А тут сів, прочитав. Чудовий документ. Особливо графік, за яким вона з трьох робіт гроші збирала. І подумав я: з якого дива рятувати людину, здатну ось на таке? Мститися я тобі не збирався. Благодійність закінчив. Усі довкола роками видавали тобі менше наслідків, ніж належало. Я видав сповна.
Олена сиділа, обхопивши себе за лікті. На словах про старі документи підвелася, дійшла до вікна й залишилася там спиною до кімнати. За склом були ліхтарі й чужа доглянута бруківка.
— А мене ви теж знали? — запитала вона, не повертаючись. — Нас із ним ви звели? Чотири роки тому, на виставці нерухомості, ми випадково за одним столиком опинилися. Він візитку мені дав. Це ж теж улаштували?
Подружжя перезирнулося. Валентина коротко засміялася — від подиву — й одразу прикрила рот долонею.
— Дитино, забагато честі ви собі робите, — сказала вона майже лагідно. — Ніхто вас до нього не підводив. Ви самі вибрали той столик: годинник за два мільйони, стенд дванадцять метрів. На таку легку здобич іще полювання влаштовувати?
— Годинник я орендував, — раптом сказав Микола з якоюсь самогубною відвертістю. — Для виставки брав. Стенд теж — на виплат.
Олена обернулася. Приблизно п’ять секунд вона дивилася на нього, і за ці секунди з обличчя зникало все, що вона чотири роки на нього наносила: впевненість господині становища, поблажливість утриманки при багатому чоловікові, злість ранкової месниці. Перед ними залишилася жінка двадцяти дев’яти років, яка раптом побачила своє життя в правильному освітленні.
— Орендував… У життя твоє я за підробленою перепусткою в’їхала, а назад їду повз справжнє. Смішно тобі, Миколо? Смішно? — Вона оглянула вітальню.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.