Наречений дав гроші ворожці перед весіллям, але після її шепоту вирішив перевірити наречену до реєстрації

Марина коротко кивнула в його бік і знову взялася до закусок. Чекати на відповідь виявилося ні до чого.

— А це Олена, Дмитрикова молодша сестра. Закінчує одинадцятий клас, між іншим, із відзнакою. Мріє стати модельєркою.

Оленка трохи зніяковіла, але й далі з цікавістю дивилася на гостю. Схоже, Марина їй сподобалася. Коли та знову промовчала, дівчина засовалася на стільці й заговорила сама.

— У мене вже багато ескізів. І кілька суконь я сама пошила. Хочеш подивитися?

— Багато чудових ескізів і неймовірно гарних суконь, — уточнив Дмитрик. — До речі, Марино, ти ж любиш гарний одяг. Раптом одна тобі підійде? Думаю, Оленка залюбки подарує.

— Нє.

Марина ніби полінувалася договорити навіть це коротке слово. Оленка зніяковіла ще дужче.

— Дмитрик обіцяв, що я зможу пошити вам весільне вбрання, — тихо сказала вона.

— Не треба. Я вже вибрала сукню від Valentino.

— Ну так… Бренди керують масами, — пробурмотіла засмучена Оленка.

— Що?

— Я кажу, у нас чимало талановитих модельєрів. Є свої будинки моди.

— Не знаю таких, — Марина знизала плечима. — Ці злидарі мені нецікаві.

Оленка опустила очі.

— А Дмитрикові ти теж уже вибрала костюм?

— Ні. Сам нехай вибирає.

Відповідаючи, Марина вже тягнулася до чергової закуски рукою з яскравим манікюром.

— Я визначився, — винувато всміхнувся Дмитрик. — Костюм мені пошиє молодша сестра.

— Тільки зі мною узгодь, — невдоволено глянула на нього наречена. — Не хочу, щоб ти зганьбився.

— Оленочка чудово шиє, — заступилася за доньку Оксана Леонідівна. — І ескізи в неї чудові.

— Мені головне, щоб костюм пасував до сукні, — знизала плечима Марина. — Хоча що там шити? Чорні штани, чорний піджак. Тільки ідіот не впорається.

— То сама б спробувала! — не витримала Оленка.

— Оленко! — обурився Дмитрик.

— А що? Звідки їй знати, важко це чи легко?

— Вона не знає, лише припускає, — він глянув на наречену. — Правда, Марино?

— Ага.

Раїса Григорівна знову тяжко зітхнула.

— Ну от, люба, з усіма я вас познайомила. Крім Дмитрика, — вона всміхнулася власному жарту. — Але про нього вам, мабуть, усе відомо.

— Ага, — коротко кивнула Марина.

Бабуся набрала повітря, збираючись продовжити, але до їдальні ввійшла помічниця. Усміхнулася гості й почала подавати їжу. Задзвеніли тарілки, ножі й виделки; під цей негучний дзвін за столом почали перешіптуватися. Раїса Григорівна на Марину не дивилася, але було ясно, що думки її зайняті саме нареченою онука. Дмитрик опустив погляд собі під ноги.

Гостя уважно стежила за помічницею.

— Ого, у вас і прислуга є, — зауважила вона, ні до кого особливо не звертаючись.

— Не прислуга, — поправила Раїса Григорівна. — Дарина, наша хатня помічниця.

— Добрий вечір, — привіталася Дарина.

— Ага. А прислузі взагалі дозволено розтуляти рота? — Марина повернулася до бабусі.

Оксана Леонідівна ахнула. Петро Григорович насупився, а всі троє дітей, включно з Дмитриком, завмерли від подиву. Дарина винувато опустила голову й поспішно вийшла.

— Розтуляти рота? — докірливо перепитала Раїса Григорівна. — Може, нам іще в клітку її посадити? Що ви хочете цим сказати?

— Я думала, у прислуги права голосу немає, — Марина знизала плечима.

— Дарина не прислуга! — бабуся підвищила голос. — Вона працює в нас, так. Але вона частина нашої родини.

— Маячня якась, — скривилася дівчина.

— Що саме ви вважаєте маячнею?

— Нічого.

Марина виплюнула кісточку й продовжила їсти. Дмитро теж узявся до їжі, тепер збентежено дивлячись у стіну. Знайомство явно не складалося. З його поведінки можна було припустити, що йому соромно, що він чомусь почувався винним. Він швидко глянув на наречену й знову опустив очі до тарілки.

Раптом його обличчя витягнулося. Виделка випала з лівої руки, привертаючи увагу всіх, хто сидів за столом. Дмитро занервував іще дужче.

— Пробачте, — прошепотів він.

Підхопивши виделку, він повернувся до їжі. Можливо, вперше дивився на Марину відсторонено, очима своїх рідних. Ніби лінзи, крізь які яскрава пристрасть показувала йому кохану, раптом помутніли й луснули — лише дивом уламок не влучив в око. Побачене, схоже, йому не сподобалося.