Наречений дав гроші ворожці перед весіллям, але після її шепоту вирішив перевірити наречену до реєстрації

— Ми про себе розповіли. Тепер, здається, ваша черга, Марино.

— Чому ви до мене на «ви»? — блиснула очима дівчина.

— Ми лише сьогодні познайомилися.

— І що?

— Якщо тобі зручніше, можемо на «ти», — кивнула бабуся.

— Давай, так набагато краще.

— Давай, — ніяково повторила Раїса Григорівна, ледь скривившись. — Розкажи про себе.

Марина відклала столові прибори й прокашлялася.

— Звуть мене Марина, це ви вже знаєте. Мені двадцять сім років. У мене… є молодший брат. По батькові — Сергіївна. Ще я Телець.

— Перепрошую?

— За гороскопом.

— Чудово, — задумливо сказала бабуся. — Тільки якось мало ти розповіла.

— Так я ж Телець, — усміхнулася дівчина. — Ми такі.

— Я, між іншим, теж. Але все-таки хотілося б дізнатися більше. Де ти вчилася?

— У школі, — знизала плечима Марина.

— А після?

— Що після?

— Інститут, коледж? Може, якісь курси?

— Нє-а.

— Чому?

— А навіщо? — щиро здивувалася гостя.

— Може, ти відразу пішла працювати? — долучилася до розмови Оксана Леонідівна.

— Ні, — протягнула Марина. — Фу, працювати — це не для мене.

— А чим тоді ти займаєшся?

Марина замислилася, але так і не спромоглася на відповідь: почала була говорити й затнулася. Дмитро поспішив їй допомогти.

— Їй подобається мода. Вони з нашою Оленою обидві цим захоплюються.

— Правда? — Олена засяяла. — А кого з модельєрів ти найбільше любиш?

— Я на них не знаюся.

— Але Дмитро щойно сказав, що ти цікавишся модою, — нагадала Раїса Григорівна.

— Мені подобаються речі. Різні.

— Які саме? — не відступала Олена.

— Гарні. І щоб на мені добре сиділи.

Раїса Григорівна усміхнулася, ледве стримуючи смішок.

— Тепер зрозуміло. Головне захоплення Мариночки — сама Мариночка.

Петро Григорович кашлянув у кулак і звернувся до гості:

— Марино, пробачте, я все-таки не зрозумів. Після школи ви чим займалися?

— Жила.

— І більше нічого?

— Вона ще кіно любить, — знову втрутився Дмитро. — Фільми дивиться, серіали.

Ігор нарешті наважився заговорити. До цього він не надто сміливо звертався до нареченої брата, але тепер запитав, якому режисерові вона віддає перевагу.

— Ну… Лео, — подумавши, відповіла Марина. — Точно, Лео Ді Капріо. Красень же?

За столом пригнічено мовчали.

— А після фільму тобі хочеться дізнатися, як його знімали? Почитати про знімання, подивитися, хто режисер, якісь цікаві подробиці знайти?

Ігор несміливо спробував зайти з іншого боку:

— Може, у тебе є улюблена акторка? Чи актор?

— Актор? Я вже про Лео сказала. Ще один подобається… Як же його… Він у серіалі грав, у тому…

— Боюся, так ми його імені не дізнаємося, — зупинила ці пошуки Раїса Григорівна. — Краще розкажи про батьків. Чим вони займаються?

— Мама вдома сидить, вона домогосподарка.

— А батько?

— Ой, не знаю, ким він працює.

— Навіть цього не знаєш?

Марина знизала плечима.

— У якійсь компанії. Щось там вирішує.

— Але хоч приблизно можеш сказати?

— Директор, може. Чи менеджер. Чи як ви називали… Ну, щось на кшталт мами Дмитрика.

— Вельми пізнавально, — зауважила Раїса Григорівна з іронією. — Тоді про інше поговоримо. Як ви з Дмитром познайомилися?

Марина хитро усміхнулася.

— Одна моя подруга десь із ним познайомилася. А потім ми на вулиці зустрілися, випадково. Вона нас познайомила. От і все.

— Тобто…

— А чого тут не зрозуміти?

Раїса Григорівна уважно подивилася на онука.

— Дмитре, поясни нам.

Він знітився, але почав розповідати:

— На бізнес-конференції я познайомився з хорошою дівчиною. Ми обмінялися номерами, почали спілкуватися. Потім у нас почалися стосунки.

Марина гидливо скривилася.

— Ти Юлію хорошою називаєш?

— Так, — Дмитро здивовано глянув на наречену. — А що?

— Для тебе всі, крім мене, мають бути поганими, — несподівано грубо зажадала вона.

— Пробач, — слухняно відповів він і кивнув.

— Це потім з’ясуєте, — втрутилася Раїса Григорівна, не даючи сварці тривати. — Поки розповідай далі. Ти познайомився з Юлією, це ми зрозуміли.

— Так, бабусю. Кілька місяців ми зустрічалися. Одного разу йшли до театру… — Дмитро усміхнувся. — До твого, між іншим. І зустріли її колишню однокласницю. Марину.

— Цікаво. І як усе розвивалося?

— Через кілька днів Марина мені зателефонувала. Звідки номер узяла, я тоді не знав. Сказала, що їй потрібна допомога, попросила зустрітися. Я погодився. І от на тій зустрічі… Зараз соромно про це говорити, але я закохався по самі вуха. Того ж дня поговорив із Юлією, пояснив їй усе. Ми розійшлися, а з Мариною почали зустрічатися.

— Не надто гарна в тебе історія, — тихо сказала Олена.

— Оленко! — обурився Дмитро.