Життя без прикрасОпанувавши себе, вони почали пропонувати допомогу. Але варто було почути вартість операції та лікування, як пропозиції вичерпалися. Чоловіки замовкли, опустили руки.
Можна було попросити допомоги в усього колективу. Вони знали, як до Оксани ставляться у фірмі: у такій біді їй ніхто не відмовить, кожен напевне віддасть стільки, скільки зможе. Тим паче гроші потрібні не для неї самої, а для порятунку дитини. Але почута вартість операції та лікування не залишала надії обійтися самими пожертвами працівників. Бухгалтер і кадровики розуміли це ще до початку збору. І все ж брак грошей не скасовував необхідності діяти: треба звернутися до колег, дати їм можливість допомогти. Із цим рішенням вони вийшли з кабінету Оксани. Відкладати збір не стали — відразу взялися до справи, хоча заздалегідь знали, що зібраного виявиться мало.
Чутки офісом розповзалися швидше за тарганів кухнею. Невдовзі про хворобу дівчинки знали всі. До відділу кадрів і бухгалтерії приходили люди, приносили чималі суми. Хотілося підтримати Оксану, хоч чимось допомогти, але кожен розумів: проти вартості лікування й ці пожертви — крапля в морі.
За спільною бідою розв’язка лисячого полювання минула майже непоміченою. З’ясувалося, що полювали зовсім не на лисицю — радше навпаки. Лерочка не випадково крутила рудим хвостом перед носом директора. Вона давно була коханкою його головного конкурента й намагалася шпигувати, користуючись добре відомою слабкістю Віктора Петровича.
Щойно правда відкрилася, Лерочка зникла. Наостанок лише труснула копицею рудих кучерів.
Віктор був неймовірно злий. У грудях вирував вулкан давніх і нових образ, і винним здавався весь жіночий рід. Руда шпигунка була для нього такою ж брехливою, підступною, жорстокою й безсердечною, як колишня дружина.
Коли до нього дійшли розмови про хвору доньку Оксани, він згадав про ще не завойовану ворожу жіночу територію. Уражене самолюбство вимагало негайної помсти. Уточнивши подробиці — стан дитини, відсутність чоловіка та інших родичів, — Віктор Петрович вирішив штурмувати фортецю. Оксану викликали на термінову нараду.
Наближався вечір. Ніхто з працівників не йшов: усі чекали, чим закінчиться цей виклик.
— Ти жінка розумна, тож у кота й мишку не гратимемо, — сказав Віктор Петрович. — Пропоную прямо: зараз ідеш зі мною додому, залишаєшся на ніч, а я повністю оплачую лікування твоєї доньки.
— Я могла б із радістю погодитися, якби не одна обставина.
— І яка ж обставина заважає тобі врятувати єдину дитину?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.