Життя без прикрасПавло кивнув.
— На початку зміни він із рукавичкою до приладу підійшов. Я спитав: «Вадиме, ти що коїш?» А він: «План, Павле Георгійовичу. Газ у нормі, прилад несправний, дарма тривогу здіймає». Федір теж бачив. Сказав, піде до головного. Вадим йому: «Іди. Тільки заяву на звільнення спершу приготуй».
Старий затулив обличчя долонями.
— Страшно мені стало, — продовжив Павло. — Відчував, що треба йти, і пішов раніше. Федора не забрав. Не сказав: «Ходімо, Феденьку, хай йому грець, їхньому плану». Щоночі це бачу. Як його не покликав.
Я сів навпроти. Ми мовчали — два старі шахтарі, які стільки років носили в собі одну лаву.
— Павле Георгійовичу, якщо знадобиться, повториш усе це під протокол?
Він підвів голову.
— А сам?
— Сам скажу.
— Тобі ж уже не повірили.
— Тоді я один говорив. Тепер нас двоє.
Він довго дивився мені в обличчя.
— Пенсію ж заберуть. Мені сімдесят, командире. Крім неї, нічого не залишилося.
— Федір залишився. Той, кого не покликав. Зараз іще можеш покликати.
Павло промовчав і провів мене. Лише біля порога неголосно сказав:
— Я подумаю, командире.
Наступного ранку я поїхав до управління гірничого нагляду й записався на прийом до начальника відділу. У коридорі довелося чекати дві години. Начальник виявився ненабагато старшим за Антона — ввічливий чоловік в окулярах. Він вислухав мене до кінця, кивав, щось занотовував у блокнот, а потім заговорив про перевірки й документи.
— Щодо третьої західної лави «Рудної» всі перевірки пройдено, — сказав він, вислухавши мене. — Документи оформлено, на актах стоять підписи відповідальних осіб. Зупиняти запуск на підставі усного звернення пенсіонера ми не можемо. Тим паче я чув, що у вас особистий конфлікт із керівництвом компанії.
— Від кого ви це чули?
Начальник поправив окуляри. Відповіді я не дочекався. Вийшовши з будівлі, постояв на ґанку: виходило, Орлов і тут мене випередив. Де б я не намагався щось зробити, він уже опинявся попереду. У 2006 році відбувалося те саме. Тільки тепер у мене був Павло.
Два дні по тому, ввечері, Олена прийшла сама. Наташа пекла пиріжки з капустою, а донька, навіть не роззувшись, опустилася на табуретку в передпокої й заплакала. Я не бачив її такою приблизно з чотирнадцяти років. Плакала вона рідко.
— Тату, я маю тобі дещо показати. Ти тільки не кричи.
Ноутбук вона вийняла із сумки й розкрила просто на колінах. На екрані з’явився план гірничих робіт «Рудної»: нові виробки третьої західної лави були проведені синім, під ними тонко сірів пунктир старої, 2006 року.
— Дивись сюди. — Олена провела пальцем по екрану. — Нова йде паралельно, на двадцять метрів нижче. А стару після вибуху не затампонували. Залишився вироблений простір, там роками збирався метан. Перш ніж іти поруч, треба пробурити дегазаційні свердловини, відкачати газ. Це щонайменше три місяці роботи. Вони й половини не пробурили, а позавчора вже підписали акт, що дегазацію завершено. — Вона подивилася на мене. — Підпис Антона.
Я нічого не сказав.
— Учора я з цим планом до нього прийшла, — продовжила Олена. — Сказала: «Антоне, ти що робиш? Там же газ». Він відповів, що Орлов особисто все перевірив, що показники свердловин у нормі. А я перестраховуюся: маркшейдеру, бачте, нічого газовиків учити. Запуск призначено до свята шахтарів, приїде голова області. Якщо все зірветься, його зжеруть. Він на мене кричав, тату. За весь час жодного разу такого не було, а вчора кричав. — Вона витерла обличчя рукавом. — І сьогодні вранці я отримала листа електронною поштою. З відділу кадрів. Із понеділка мене переводять на розріз в іншому місті, у відрядження. На пів року.
У дверях кухні стояла Наташа з деком. Ми перезирнулися й обоє зрозуміли, що означало це переведення: Орлов відправляв подалі єдину людину, яка вміла читати старі плани.
Наступного ранку зателефонував незнайомий чоловік. Ввічливо повідомив, що Пасічника Петра Яковича запрошують до пенсійної служби уточнити стаж підземних робіт. У документах нібито виявилися розбіжності; пільгову пенсію могли перерахувати.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.