Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Марина повела чотирьох дітей від жорстокого чоловіка й заблукала в зимовому лісі

Частина 6 з 16

Марина й справді не знала. Усі чотирнадцять років шлюбу довідками, документами й допомогою займався Денис. Виплати надходили на його картку; ні сум, ні того, звідки переказують гроші, вона не уявляла.

Через два дні Вікторія відпросилася з пошти й поїхала з Мариною до Руслана. Діти залишилися з Юлею та Лідією Геннадіївною. У райцентрі, на першому поверсі колишнього будинку побуту, між ательє та майстернею з ремонту взуття, вони знайшли двері з табличкою «Центр безоплатної юридичної допомоги».

Кабінет був маленький. Русланові, що сидів у товстому светрі з оленями, було близько тридцяти. На столі розрослася квітка в горщику: відвідувачеві доводилося визирати з-за листя. Марину він вислухав, не перебиваючи, лише потім поставив кілька запитань і зробив записи в блокноті. Тоді пересунув горщик, щоб бачити її обличчя.

— Давайте без номерів статей, звичайними словами, — почав він. — Спершу про ваші права. Ви мати, ваш чоловік батько, права у вас однакові. Піти разом із дітьми ви могли. Вас батьківських прав ніхто не позбавляв, тому жодної крадіжки тут бути не може. Це важливо запам’ятати: він ще лякатиме вас тим, нібито ви дітей украли.

Марина кивнула.

— Тепер про те, з ким вони залишаться. Якщо домовитися не вдасться, це визначить суд. Великий будинок і добра зарплата самі собою питання не вирішують. Суду важливо, де дітям безпечніше й краще. Залучать органи опіки, перевірять умови в обох батьків. Старших запитають, з ким хочуть жити, — Олександра і, ймовірно, Таню. Починаючи з десяти років думку дитини обов’язково враховують.

— А в мене ні свого житла, ні роботи…

— Це погано, — не став приховувати Руслан. — На це чоловік і тиснутиме. Але тут можна все виправити. Власний будинок не обов’язковий: господиня згодна вас зареєструвати, дітям є де спати, у будинку тепло, є їжа — достатньо. Роботу знайдете. А з тим, що він синові зробив, уже нічого не виправиш. Заяву до поліції подавали?

— Ні. Лікар сказав, що повідомить сам.

— Добре, що повідомив, травму зафіксовано. Тільки повідомлення лікаря вашої заяви не замінює. Ви мати постраждалої дитини, треба написати й вам. Інакше справа так і залишиться без руху.

Марина опустила очі.

— Я вже писала одного разу. П’ять років тому він мене вдарив, я дільничного викликала. Той приїхав, із ним поговорив, поїхав. І все.

Руслан підвів голову від блокнота.

— Уточніть: ви тільки зателефонували чи заяву теж написали?

— Спершу зателефонувала. Потім він мені аркуш дав, я написала. Забрав, обіцяв розібратися. А після того нічого. Ні відповіді, нічого не надійшло.

— Відповідь мала надійти. Кожне звернення записують до книги реєстрації, вона в будь-якому відділі є. Потім ухвалюють рішення: порушити справу чи відмовити. Якщо відмовили, заявникові надсилають листа, а матеріал залишають в архіві. Там мають бути ваша заява, пояснення — ваші, чоловіка. Ви сказали, п’ять років минуло?

— Так, навесні було. Костя ще не народився, я тоді Соню годувала.

— Якщо дільничний діяв за правилами, усе збереглося в архіві. Ви заявниця й маєте право подивитися ці папери.

— А якщо не за правилами?

Руслан знизав плечима.

— Тоді й це дещо нам скаже. Отже, заяву вашу він викинув. Пояснювати це доведеться йому, не вам.

Він вирвав аркуш із блокнота й написав кілька рядків.

— Дійте так. Зараз подайте заяву про травму сина. Крім того, подайте запит на старий матеріал для ознайомлення, зразок я складу. Віднесіть до канцелярії районного відділу й доможіться, щоб на вашому примірнику стояли дата і штамп про прийняття. Ще треба переоформити допомогу: ви багатодітна мати, виплати, найімовірніше, отримує чоловік. Напишіть, що діти живуть із вами, вкажіть, куди переказувати гроші. Подати можна через соціальну службу або онлайн, якщо є доступ. І поки питання не вирішено, з ним наодинці нікуди не їдьте, дітей не віддавайте. Спробує забрати силою — одразу викликайте поліцію. Нехай кожен випадок записують, кожне його слово.

У районному відділі заяву взяла повна чергова з фарбованим каштановим волоссям. Вона між іншим поливала з кухля фікус на підвіконні. Прочитавши Маринин папір, хмикнула й поставила штамп, тоді підняла другий аркуш.

— А це у вас що?

— Запит на старий матеріал. Я подавала заяву, хочу ознайомитися…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

10

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
ЮліяУкраїна

Шкода того Дениса що негавчили його любові й поваги до дітей до жінки і страшго йому прощати

Тетяна ОлексіївнаУкраїна

Відчула як ця жінка перенесла всі незгоди разом з дітьми,витримала і що на її шляху все-таки зустрілися гарні,добрі люди які допомогли їй вирішити всі питання.Ця розповідь дуже сподобалась,душевна,повчальна,дякую.

ВаляУкраїна

Плакала,такого не пробачають.

ВаляУкраїна

Плакала

Надія.Україна

Цікава життєва історія.Хочеться щоб таких покалічених сімей не було взагалі.

ВалентинаІталія

Це сама найкраща розповідь,яку я прочитала. Дякую вам гарно.

ВалентинаУкраїна

Кінець історії мені сподобався . Багато жорстокості й болю , але доброта і справедливі рішення помякшували ситуацію. Дякую автору за гарну розповідь . ❤️

Вера Петровна мне 74 года.ч/з 3м-ца будет 75Узбекистан

Рассказ великолепный.за душу берёт.Спасибо Вам огромное.Денис не исправиться.человек поднявший руку на мать своих детей не остановиться.Спасибо ещё раз.

Анна.Італія

Надзвичайно зворушливо щиро дякую. 💖

ОлександраУкраїна

Спокій за цю родину,і можливо сум.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Сім'я»

Усі історії рубрики