Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Ірина утримувала дім власним коштом, але після звістки про її премію чоловік зажадав по 60 тисяч на місяць для своєї матері

Частина 3 з 8

Проблема виникла за вечерею. Ірина перевдяглася, кинула пальто на крісло, і з кишені випав той самий надірваний конверт із розрахунковим листком, де чорним по білому було надруковано розмір премії. Олексій, який проходив повз із кухлем чаю, зреагував як шуліка. Він миттю підняв листок. Очі його спершу розширилися, потім трохи звузилися, перетворившись на дві розважливі щілинки. Він сів за стіл, акуратно розгладив роздруківку перед собою.

— Нічого собі, — протягнув він, дивлячись на цифри так, ніби це була карта скарбів. — Дуже гідна компенсація за твої зусилля. Дуже.

Ірина, помішуючи на плиті макарони, навіть не обернулася. Вона знала цю зміну інтонації. Плавний, вкрадливий голос чоловіка завжди означав, що він готується озвучити якусь феноменальну дурницю, щиро вважаючи її геніальним одкровенням.

— І знаєш, про що я подумав? — підсумував Олексій, постукуючи пальцями по стільниці. — Наша фінансова модель потребує коригування з урахуванням нових вихідних даних.

— Ти зібрався сам оплачувати комуналку? — сухо поцікавилася Ірина, розкладаючи їжу по тарілках.

— Дрібно мислиш, — відмахнувся чоловік. Він випростав спину, немов зараз стояв на трибуні перед камерами. — Я кажу про глобальну справедливість усередині нашого осередку суспільства. Дивись, Ірино, якщо ми живемо у квартирі твого батька й не витрачаємося на оренду, то заощаджені гроші ти зобов’язана щомісяця віддавати моїй мамі.

Рука Ірини з ополоником завмерла в повітрі. Вона повільно обернулася.

— Що? Вибач, — перепитала вона, щиро гадаючи, що це в неї галюцинація від утоми.

— А що незрозумілого? — Олексій роздратовано цокнув язиком, відчуваючи, що його геніальність не оцінили з першої секунди. — Ну порахуй сама. Якби ми винаймали таку двокімнатну квартиру в цьому районі, це щонайменше шістдесят тисяч на місяць. Але ми живемо безплатно. Тобто ми їх заощаджуємо. Точніше, ти їх заощаджуєш. У тебе он премії величезні, а моя мати страждає, потребує санаторного лікування. Виділяти їй ці орендні шістдесят тисяч на місяць із твоїх доходів — це просто людська порядність. Ти маєш компенсувати те, чим користуєшся безплатно.

Логіка чоловіка нагадувала стрічку Мебіуса, скручену з жадібності й відвертої тупості. Він фактично вимагав, щоб дружина платила його матері за те, що вони живуть у квартирі дружининого батька. Ірина сперлася попереком на край стільниці. На її обличчі не сіпнувся жоден м’яз. Жодного гніву, жодних істерик. Лише холодне, пронизливе усвідомлення того факту, що перед нею сидить людина з цілковито атрофованим почуттям адекватності…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
Тетяна.Україна

Нахабство не має меж.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики