Життя без прикрасЗа хвірткою на нього чекало таксі. Нотаріус сів у нього й поїхав.
Ілля досі стояв посеред подвір’я. Мати вийшла слідом за нотаріусом на ґанок, і він повернувся до неї.
— Що ти йому сказала? — тихо запитав він і повторив: — Що ти йому наговорила?
— Правду, Ілле.
— Ти розумієш, що вбиваєш мене? Я гроші винен, серйозним людям винен. Відкривав автосервіс, а справа прогоріла. Позичав під відсотки, потім новими позиками старі закривав. Будинок продав — однаково не вистачило. До кінця місяця треба розрахуватися, інакше… Мам, мені більше нема до кого йти. Мамо…
Він важко опустився на нижню сходинку. Закрив долонями обличчя, і плечі під шкіряною курткою затремтіли. Ірина стояла з дітьми біля яблуні; Аню вона повернула обличчям до себе. Максик і далі дивився на Іллю, не відводячи очей.
Тамара Василівна зійшла на сходинку нижче, трохи постояла біля сина й сіла поруч. Обіймати не стала.
— Ілле, вислухай мене. — Він і далі ховав обличчя в долонях. — Я тебе народила, виростила. Забував портфель — я несла його тобі до школи. Подарувала тобі свій будинок, віддала пенсію. А потім чекала в порожній кімнаті, на ліжку, в пальті. Думала, ось зараз ти по мене приїдеш. Так минув увесь день, потім ніч, потім іще ранок. — Син не відповідав. — А ти вісім років ховав квартиру від власного хлопчика, від Микитки. З молодої сім’ї гроші за неї брав, у них немовля, а мені торочив: «Заощаджуй, мамо».
— Мам…
— Дай мені договорити. Я тебе пробачаю, Ілле. Я мати, інакше не вмію. Тільки підпису мого не буде. Квартира ця не тобі й не мені потрібна. Вона Микиті дістанеться: я оформлю дарчу. Поки він неповнолітній, Марина буде його представницею, а виросте — вирішить сам, жити там чи продати. Лері з Гошею скажу, щоб за квартиру тепер Марині переказували, для Микити. Йому вчитися треба, репетиторові платити, потім до інституту вступати.
Вона говорила неголосно й рівно. Від цього спокійного голосу ставало страшно.
Ілля нарешті відняв руки від обличчя. Очі в нього почервоніли.
— Ти не маєш такого права.
— Маю. На мене квартира оформлена.
— Тоді до суду піду. Доведу, хто за неї платив і чия вона насправді.
Ірина не хотіла втручатися в їхню розмову. Але, почувши про суд, заговорила раніше, ніж устигла стриматися.
— Подавайте. Тільки спочатку послухайте юриста. Нам уже пояснили: доводячи своє право на квартиру, ви муситимете сказати суду, навіщо записали її на матір. Що від дружини приховували й від судових виконавців. Марина тоді зможе вимагати половину як спільно нажите майно. А виконавці перерахують аліменти за вісім років — зі справжніх доходів, зокрема з тих 18 000, які вам мешканці переказували. Банківські перекази нікуди не поділися.
Він довго дивився на Ірину важким поглядом. Із цього погляду вона бачила: він розуміє, про що йдеться. Мабуть, розумів і раніше, ще до свого приїзду з букетом. Тому й привіз троянди, а не адвоката.
Підвівшись зі сходинки, Ілля обтрусив джинси й подивився на матір.
— Ось як, значить.
— Так, Ілле.
Постоявши ще трохи, він рушив до хвіртки. Уже біля виходу зупинився, але до них не повернувся.
— Мам, а про листівки… Ти справді Микитці їх надсилала?
— Щороку надсилала. Вісім листівок, Ілле. І в кожній гроші.
Він кивнув, так само стоячи спиною, і вийшов. За хвилину почувся мотор. Сіра машина з пом’ятим крилом рушила повільно, без колишнього вереску.
Тамара Василівна залишилася на сходинці. Аня прибігла до неї й пригорнулася, Максик умостився з другого боку. Ірина стояла біля них. Довго ніхто нікуди не йшов.
— Бабусю, а він тепер зовсім не приїде? — запитала Аня.
— Не знаю, Анечко. Тут уже йому самому вирішувати.
Поділіться враженням від історії
10Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Конечно не дай бог такого сына, принимала бы, сын ведь, кровинушка…
Спасибо за добрый рассказ.
Все як в житті.Бабуся правильно все зробила.
Облегчение.История поучительная.Мама --простит сына .
Добра історія,душевна
Сльоза бринить, серце щемить😢
Материнський біль.
Серце матері побачить все.
Збентежена,від вчинку сина,виховуєш а потім не знаєш,що очікувати 😭🙏
🙏👍❤️🌸🌸🌸