Життя без прикрасЧастина 8 з 10
Розмір
Тема
Шрифт
— Вона не давала нам жити, — сказала Наталія. — Ти щовечора: «Оля, Оля». Ти в спальні тримаєш фотографію своєї…
Наталія сіпнулася в руках оперативника. Хвіст розтріпався.
— Я два роки розгрібала чуже життя. Я хотіла своє. Своє, розумієш?
— Виведіть її, — сказав Шульга.
Її вели коридором, а вона говорила, говорила, говорила про кохання, про жертву, про те, що її підставили, і голос її віддалявся. Цок-цок, скрип на повороті. Цок-цок, тихіше, тихіше.
Потім грюкнули двері ліфта, і стало чутно, як у кінці коридору працює телевізор. Мультики. Хтось із дітей дивився мультики, і звідти долинав іграшковий сміх.
Віктор опустився на підлогу, просто біля дверей, спиною вздовж одвірка, униз, як осідає мішок. Шпалери з єдинорогами лежали поруч…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Мне очень понравилась история. Спасибо автору!❤️🌸🌸🌸🌸