Життя без прикрасЧоловіки дивувалися: йти, коли веселощі в самому розпалі? Але переконати його не вдалося. Тільки вирушив Максим зовсім не до дружини. Вікторія, його коханка, чекала: вони заздалегідь домовилися, що він зазирне на годину-другу.
— Мій котик прийшов? Мур-мур, іди до мене! Чим свою крихітку порадуєш? — зустріла вона його, спокуслива, у коротенькому халатику. — Ой, та тебе хитає! Хто ж це стільки випив?
Вона обійняла його, і Максим накинувся на неї з шаленими поцілунками. Невдовзі обоє поринули у вир пристрасті. Лише після близькості, віддихавшись, він повернувся до того, що не давало спокою, і розповів про телефон начальника.
— Я їх не знайомив, розумієш? Ніколи! І по роботі зустрітися вони не могли: Іра в дитячому садку, у неї зовсім інша сфера. Чому тоді Микола зберігає її номер, ще й з ім’ям? Може, навмисне телефон дав, хотів на мою реакцію подивитися? Раптом вони за моєю спиною сплять, а я в них за дурня?
Вікторія хихикнула.
— Та облиш! Бачила я твою квочку. Їй би спершу схуднути: боки звисають, дупа як тазик. Велика спокусниця знайшлася! Ти ж чого так розлютився? Досі її кохаєш? А мені тоді що лишається? Гаразд, улаштуй їм несподіване побачення наосліп, тільки камеру постав. В одній передачі по телевізору так невірних дружин ловили. Хоча сам ти теж добрий гусак: зараз їй зраджуєш, і нічого! Виходить, тобі дозволено, їй заборонено? Дивні ви все-таки, чоловіки.
— Не порівнюй, — насупився Максим. — У чоловіків усе інакше. Вдома сім’я, тил; коханням там давно й не пахне. Кохана в мене ти, єдина, з тобою я душею відпочиваю. Але зганьбити себе не дозволю, з рогами ходити не збираюся. Ще в офісі з мене сміятися почнуть! Камеру поставлю, ти слушно придумала. Якщо спіймаю Іру з начальником у ліжку, під час розлучення буде чим козирнути.
— Тут можна й грошей заробити, дурненький. Ти казав, начальник уже немолодий. Знайомі мені такі папіки! Напевно, на твою дружину зазіхнув, бо більше ніхто не клює. А репутацією такі чоловіки дорожать, трусяться над нею. Щоб пікантний запис у мережу не потрапив, чимало відвалить.
Про такий поворот Максим не думав. Заперечувати, втім, не став. Зараз йому кортіло з’ясувати інше: чи вірна дружина. З цим він і почав збиратися додому.
Повернувся майже о другій годині ночі. Іра спала, нічник освітлював її пухку щоку. Максим дивився на рідне обличчя й не міг збагнути. Вона — з літнім начальником? На Іру це зовсім не схоже. І все-таки відмовитися від перевірки він уже не міг.
Дні минали, підозра не відпускала. Максим прискіпувався до дружини ще частіше, дратувався через дітей, які гасали квартирою як очманілі. Хотілося все кинути й повернутися в обійми коханки. Сам він до пуття не міг пояснити, чому знайомство Іри з Миколою так його розлютило. Почуття до дружини давно охололи, домашній побут набрид. Зате чоловіче самолюбство виявилося зачепленим: виходить, Іра не така вже простачка, якщо на неї запав сам бос.
На торговельному майданчику Максим замовив дві маленькі камери. Одну сховав у спальні, другу — на кухні: саме там, за його розрахунком, голуб’ята й могли віддаватися втіхам. Потім вибрав час, коли Іра пішла приймати ванну, і з її номера надіслав начальникові СМС: «Чекаю на тебе в суботу о восьмій. Я все знаю».
З досвіду Максим знав: після такого повідомлення чоловік неодмінно примчить з’ясовувати, що саме стало відомо жінці. Залишалося дочекатися вихідних. Хлопчиків він навмисне відправив до бабусі, а дружині оголосив про термінове одноденне відрядження. Здавалося, передбачив усе.
Сам же поїхав до Вікторії. Але й поруч із нею розслабитися не вдавалося: в уяві поставала Іра, яка, можливо, зараз так само розважалася з Миколою Васильовичем. Від цих картин кров закипала в жилах.
Іра, залишившись без хлопчиків, узялася за генеральне прибирання. Пилосос гудів, тому стукіт вона почула не відразу. Чоловік у відрядженні, гостей вона не чекала. Відчинивши двері, розгубилася: на порозі стояв сивочолий літній чоловік, одягнений дорого й зі смаком.
— Ви до Макса? Його зараз немає. Перепрошую, а ми з вами знайомі?
— Добридень. Я Микола Васильович, — зніяковів відвідувач. — Ви надіслали мені повідомлення, ось, подивіться. Просили прийти, писали, що все знаєте. Я вирішив, ідеться про мене й про Гришу з Володею. Чи ви мали на увазі щось інше?
— Але я нічого вам не писала! Якась помилка… — Іра отетеріла ще більше. — Тепер ви мене заінтригували й навіть налякали. Що пов’язує вас із моїми дітьми? Проходьте, давайте розберемося. Чаю хочете? Чи кави? Мене Ірою звати.
— Це мені відомо. Ірина Бєлова. А Максим Бєлов, ваш чоловік, працює в мене. Я його керівник.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.