Життя без прикрасТри хвилини по тому з’явився Їлмаз. Слідом вийшла Айше, за нею Серкан. Доктор уже знав, що я розмовляю турецькою, і звернувся до мене турецькою, зберігши колишню поблажливість:
— Колего, це приватна територія. У доньки гострий психоз, допомогу їй надали, зараз вона спить. Уранці зможете…
Я заговорив із ним турецькою як лікар із лікарем. Назвав препарат і дозу в капсулах, номер лабораторного протоколу, дату початку його «лікування». Нагадав про отримані двадцять п’ять тисяч євро і ще двадцять п’ять тисяч, обіцяні після суду. Потім процитував його слова у вітальні, записані в середу:
— Ви сказали, що до понеділка вона має й далі приймати капсули, інакше отямиться. І додали: «Нам потрібна картина».
Блідість проступала на його обличчі поступово, як буває при внутрішній кровотечі.
До дверей я зробив крок, але Серкан заступив мені дорогу.
— Тату, не треба. Там їй буде краще.
— Дай пройти, Серкане. За сорок років я заходив туди, де людям погано. Зупинити мене тобі не вдасться.
Він перевів погляд із матері на мене й відступив. Здається, уперше в житті зробив крок, не діставши маминого дозволу.
Однак двері виявилися замкненими зсередини, а перед ними став охоронець. Айше мовчки дивилася на мене, перш ніж сказати:
— Довести ви нічого не зможете. Від таємного запису жодної користі.
— А від цього буде, Айше, — відповів за моєю спиною Мехмет бей, піднімаючи другий примірник копій із сейфа. — Платіжний документ. Твій підпис. І мої свідчення. Сорок років я мовчав, сьогодні говоритиму.
Вона дивилася на чоловіка, наче бачила його вперше.
З-за повороту вдарило синє світло. До клініки під’їхали дві поліцейські машини, за ними — стара «Тойота» Емре. З неї, спираючись на ціпок, вибралася Зейнеп ханим у бузковому шарфі. Ніщо не змусило б її залишитися: вона вирушила з Емре. Згодом я дізнався: саме вона розбудила тієї ночі чергового прокурора. Він теж навчався в неї. І теж списував.
Айше спробувала розіграти останню карту. Підійшла до старшого поліцейського з папером.
— Ось висновок. Моя невістка небезпечно хвора, тут лікарський підпис.
Він узяв аркуш і завагався. Тоді Емре подав свій документ.
— А тут підписав прокурор.
— Як лікар я вимагаю негайно провести незалежний огляд пацієнтки в державній лікарні, — додав я турецькою, як колись говорив на консиліумах. — І внести все до протоколу.
Поліцейський поглянув на обидва папери, потім на мене й повернув Айше її висновок.
На решту вистачило двадцяти хвилин: поліція мала розпорядження чергового прокурора. Оксану знайшли на другому поверсі. Ґрати на вікні палати, донька спить після уколу заспокійливого.
Я зайшов до неї раніше за поліцейських, узяв за зап’ясток. Пульс був рівний, дихання спокійне. Я відвернувся до вікна. Головний лікар Гончар, який за сорок років не плакав при пацієнтах, зараз не зміг би назвати жодної цифри.
Оксана розплющила очі. Поглянула на мене, на поліцейського біля дверей, знову на мене.
— Тату, ти з поліцією турецькою розмовляєш? — запитала вона хрипким шепотом.
— Розмовляю, доню. З акцентом.
Я наполіг, щоб швидка забрала її до державної лікарні. Кров мали взяти незалежні лікарі, а результат — оформити офіційним протоколом.
Їлмаза поліція забрала: прокурор звелів затримати його до ранку. Айше опитали біля клініки, записали свідчення й відпустили. У неї були адвокат та ім’я, а прокуророві потрібен був час.
На бордюрі біля воріт сидів Серкан. Обхопивши голову, він плакав, як хлопчисько. Я проминув його, не зупиняючись.
Коли я вже сідав до Мехмета бея в машину, підійшла Айше. Знову пряма спина, сапфіри, ані сльозинки.
— Сьогодні моєму онукові святкують день народження, докторе бею, — сказала вона турецькою. — Запрошені сто двадцять осіб: Їлдирими, банкіри, партнери. Свято відбудеться. Увесь Стамбул побачить благополучну родину. А старому іноземцеві з хворою донькою хто повірить?
— Я неодмінно прийду, Айше ханим. Майже десять місяців готував тост.
Слідом за швидкою Мехмет довіз мене до лікарні. На прощання тицьнув мені свій телефон.
— Тримайте, докторе бею. Зараз він потрібніший вам.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.