Життя без прикрас
— Перекажи матері ще п’ять тисяч, їй там за домофон заплатити треба. І за вивезення великогабаритного сміття квитанція прийшла.
Діма жбурнув ключі від машини на тумбочку, навіть не потрудившись роззутися. Мокрі підошви його черевиків залишали на світлому ламінаті брудні плями. Ірина відірвала погляд від екрана ноутбука. Зелені цифри в банківському застосунку, рівно сорок дві тисячі, вже полетіли на рахунок свекрухи. Її щомісячний іпотечний платіж. Про додаткові перекази не йшлося.
— Домофон? — перепитала Ірина.
Усередині заворушилося темне важке роздратування, схоже на ведмедя, що прокидається в тісному барлозі.
— Дімо, я щойно переказала їй сорок дві тисячі. Мені здавалося, за квитанціями платить той, хто живе у квартирі. Тим паче за такими копійчаними.
— Ну ти ж сама знаєш, як мамі важко. Для неї це зовсім не дрібниці. — Чоловік стягнув куртку й кинув її просто на спинку стільця, немов позначаючи територію. — У неї ремонт, кожна копійка на рахунку, а ти пішла на підвищення. Тобі ці кілька тисяч узагалі погоди не зроблять. Шкода, чи що?
Ірина дивилася на чоловіка. Дорослий лобуряка тридцяти двох років. Волосся вже починає рідшати на маківці. Зате впевненість у тому, що всі довкола зобов’язані забезпечувати комфорт його мамі, міцнішає з кожним днем.
Під столом невдоволено заворушився товстий смугастий кіт Барсик. Він не терпів гучних звуків, а Дімин голос завжди звучав так, наче він виступав із трибуни перед глухуватими глядачами. Кіт виліз, осудливо сіпнув вухом у бік брудних слідів і пішов на кухню, усім своїм виглядом показуючи байдужість до фінансових питань і зацікавленість винятково в їжі.
Ця історія почалася рік тому. Затишний, налагоджений побут дав тріщину того дня, коли Діма примудрився розтрощити свою стару легкову машину об стовп. Машина відновленню не підлягала. Страхова виплатила якісь сльози, яких ледве вистачило б на комплект нових шин. Для Діми втрата машини стала трагедією вселенського масштабу. Він блукав квартирою млявий і скорботний. Скаржився, що їздити в маршрутці — це нижче людської гідності. Люди там, бачте, дихають, штовхаються й пахнуть вогкістю, що негативно позначається на його імунітеті та психіці.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.