Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Ірина платила іпотеку за квартиру свекрухи, але чоловік поклав перед нею ще й квитанції за комуналку

Частина 2 з 7

І ось, бачачи страждання сина, Оксана Петрівна видала ідею століття. Суть схеми нагадувала фокус із наперстками, де кулька зникає ще до початку гри. Свекруха продає свою стару двокімнатну квартиру. Частину грошей, солідну суму, вона урочисто дарує Дімі на купівлю новенького блискучого кросовера із салону, ідеального, чорного, з запахом дорогої хімії. А от решту коштів свекруха вносить як перший внесок за довгоочікувану квартиру в престижному житловому комплексі.

— А іпотеку, — проникливо віщала Оксана Петрівна за чашкою чаю, дивлячись на Ірину очима, сповненими вселенської доброти, — платитимете ви. Ну а що, ви б однаково брали кредит на машину, банку б відсотки відстібали, а тут усе в сім’ю. Машина в Дімочки нова, без боргів, а ви просто замість автокредиту платитимете мою іпотеку. Сума та сама, яка вам різниця? Нормальні люди машин у кредит не беруть, а вкладають у нерухомість.

Діма тоді загорівся так, наче йому запропонували стати королем невеличкої європейської країни. Він почав умовляти дружину з ентузіазмом вуличного торговця. Ірина сумнівалася, щось у цій математиці не сходилося. Платіж за машину, яку вони приглядали, становив би тисяч двадцять п’ять. Іпотека за нове житло свекрухи тягнула на сорок дві. Різниця чимала, але чоловік тиснув на жалість.

— Ми ж сім’я, мама заради нас жертвує єдиним житлом. Як ми можемо відвернутися? У тебе ж зарплата зросла. Нам вистачить із лишком.

Ірина, втомившись від скиглення й повіривши у винятковість родинного пориву, здалася. Це було її першою та головною помилкою. Дуже скоро з’ясувалося кілька цікавих нюансів. По-перше, нову машину Діма полюбив більше за життя. Кросовер став для нього чимось на зразок священного тотема. Він намивав його у вихідні, купував якісь шалено дорогі поліролі та спеціальні ганчірочки. А от для Ірини в цій машині місця не знайшлося. Буквально. Коли вона вперше попросила підкинути її до будівельного гіпермаркету по шпалери для коридору, Діма зробив таке обличчя, наче вона запропонувала йому перевезти стадо брудних поросят.

— Іро, ну ти що, там же пил, і ці твої коробки кути пооббивають. Я щойно салон витер. Замов доставку, не будь нечупарою.

Потім вона якось попросила забрати її з роботи. Був жовтень. Дощ лив із такою люттю, наче хтось нагорі намагався змити це місто з лиця землі раз і назавжди. Ірина стояла під хистким дашком зупинки. Вітер закидав за комір крижані бризки. Вона зателефонувала чоловікові…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Свекруха»

Усі історії рубрики