Чоловік привіз дружину до банку «за компанію», але перед оплатою квартири для брата свекруха оголосила, що забула паспорт

— Збирайся, ми їдемо в банк. Мама Славкові квартиру купує, треба підтримати. Посидимо, кави поп’ємо. Там для VIP-клієнтів кавомашина розкішна, зерна із самої Коста-Рики.

Ірина завмерла з мокрою губкою над сковорідкою. Вода з крана з монотонним шипінням ударялася об тефлонове дно, розбризкуючи дрібні теплі краплі по кахляному фартуху. Товстий рудий кіт Рудик, який доти захоплено вилизував залишки паштету зі своєї миски, підозріло смикнув вухом. Навіть кіт уловив у голосі Паші фальшиву, надмірно бадьору нотку.

— Підтримати? — Ірина повільно закрила кран, витираючи руки вафельним рушником. — У банку? Ти пропонуєш мені в мій єдиний законний вихідний пертися на інший кінець міста, щоб потримати свекруху за ручку, поки вона вводить пін-код? Пашо, а в тебе температура?

Чоловік переступав з ноги на ногу у дверному отворі кухні. Він нагадував першокласника-переростка, який прийшов відпрошуватися з уроків, заздалегідь знаючи, що завуч йому не повірить. Його права рука нервово смикала край домашньої футболки.

— Ну, Іро, це ж сімейна подія. Славко одружується через місяць. Мама вирішила поклопотатися, оформити нерухомість до шлюбу, щоб Оксанка, коли що, не відхопила половину. Ти ж знаєш маму, вона все прорахувала, просто попросила приїхати за компанію. Ми там суто як група підтримки виступимо. Захід години на півтори щонайбільше. Потім у ресторан махнемо. Я пригощаю.

Ірина примружилася. Людмила Василівна, її свекруха, ніколи нічого не робила просто так, а вже тим паче за компанію. Ця жінка мала розважливість калькулятора на сонячних батареях, який вона сама ж і поцупила в сусідів. Коли вони з Пашею одружилися п’ять років тому, Людмила Василівна на весіллі привселюдно оголосила молодят цілком самостійними. Ще б пак, адже Ірина привела чоловіка у свою власну двокімнатну квартиру, зароблену тяжкою працею та іпотеками. Пашеньці тоді не перепало від батьківських щедрот ні табуретки, ні старого чайника.

— В Ірочки все є. Вона в нас дівка пробивна, — солодко співала свекруха, пакуючи шматки торта, що залишилися після бенкету, у пластикові контейнери, щоб забрати додому.

А тепер, виходить, молодшенькому, пестунчикові Славкові, купують цілу квартиру до шлюбу. І Людмила Василівна раптом захотіла бачити на цьому святі життя невістку, яку зазвичай терпіти не могла.

— Пашо. — Іра підійшла впритул до чоловіка, насолоджуючись тим, як він інстинктивно втягнув голову в плечі. — Твоя мати мене на дух не зносить. Я для неї кістка в горлі. Звідки раптом такі запрошення? Викладай.