
— Твоїм батькам не завадило б допомагати нам щедріше. Самі ж живуть собі на втіху! — Антон кинув ложку в спорожнілу тарілку з-під борщу. Сметана бризнула аж до цукорниці. — Мати в мене на саму пенсію перебивається, а тут три кімнати, живемо як пани!
Рушник так і залишився в Машиних руках. Вона стояла нерухомо, роздивляючись спершу тарілку, потім червоне обличчя чоловіка. З табуретки на неї дивився повітовий пан, наче щойно оголосив селянам чергову подать — тепер за повітря. Ситі щоки блищали, а обурення на обличчі вистачило б на цілий побутовий скандал.

— Як пани, кажеш? — Машу починали розбирати уїдливі веселощі. — Антошку, а квартира чия? Моїх батьків. І хто щомісяця приносить нам грошики в дзьобику — на комуналку, електрику, інтернет? Знову вони. Щоб двоє молодих фахівців могли на власне житло відкладати.
— А твоя мама вчора придбала масажер для ніг за двадцять тисяч. З такою швидкістю кінці з кінцями зводить, що економіці країни залишається тільки заздрити.
— Це для здоров’я потрібно! — Антон замахав руками так, наче збирався відірватися від табуретки й злетіти. — У неї ноги гудуть. А твої на дачі лежать, животи гріють. Могли б і моїй матері трохи допомогти, не збідніють. Ми ж майже одна сім’я.
Не відповідаючи, Маша зібрала зі столу брудний посуд і віднесла в мийку. Останнім часом чоловік поводився так, ніби людство взяло в нього величезний кредит за саму лише його появу на світ і тепер довіку не розплатиться.
У павільйоні, де ремонтували телефони, Антон вважав себе світилом електроніки. Робочі дні цього генія минали за заміною захисного скла та грубощами на адресу стареньких, які недочували. У Маші, старшої адміністраторки великої ветеринарної клініки, заняття були інші: зберегти сталеві нерви, ухилитися від пазуристої лапи перського кота, поставити на місце неадекватного господаря йоркширського тер’єра. Після такої зміни домашні виступи тягнули хіба що на дешеву самодіяльність.
— Отже, так. Годувальнику. — Вона вперлася долонями в стільницю. — Ні мама, ні тато нам нічого не винні. Конверт, який батько щомісяця тобі вручає, — милосердя з їхнього боку, до того ж безмежне. Не подобається — забирай улюблені светри й вирушай до Валентини Романівни. Будеш їй ноги в масажері крутити.



















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.