Я приїхала до пологового будинку до сестри, але біля воріт незнайомка схопила мене за руку, а потім відчинилися службові двері

Вона озвучувала всі мої потаємні страхи так легко й точно, наче читала їх із великого екрана.

— Хіба не так? — з гіркотою вихопилося в мене. — Цю дитину зачав чоловік, який мене ненавидів, який мене використав. Я не хочу, щоб моє маля було пов’язане з цим брудом.

Циганка підійшла впритул, і я не відсахнулася. Вона повільно підняла свою суху, неймовірно теплу руку й легким, майже невагомим рухом торкнулася мого плеча.

— Не карай невинного за гріхи винних, Іринко, — промовила вона з такою глибинною мудрістю, що кожне слово закарбувалося просто в моїй підсвідомості. — Ця дитина не покарання за твою довірливість. Це твоя найвища нагорода. Це твоя рідна кров. Це продовження вашого роду, роду сильних і добрих жінок. Він не буде схожий на свого батька, якщо ти наповниш його своєю любов’ю. Залиш його.

Я дивилася в її темні очі й бачила в них дивне, до болю знайоме світіння. У цю мить шум проспекту зник. Зникли висотні будинки, машини, що проїжджали повз, випадкові перехожі. Були лише її теплі пальці на моєму плечі та незаперечна істина, що звучала в її словах.

— У тобі є величезна сила, про яку ти сама поки що навіть не здогадуєшся, — пошепки вела вона далі. — Ти впораєшся з усім. Ти виженеш чужинців зі свого гнізда. Ти вистоїш, а це маля стане твоїм найголовнішим світлом у житті. Не бійся, я завжди буду поруч, наглядатиму за тобою.

Вона плавно прибрала руку й відступила на крок назад.

— Хто ви? — ледь чутно запитала я, відчуваючи, як по щоці котиться самотня гаряча сльоза. — Скажіть мені своє ім’я.

Жінка поправила комір свого дорогого пальта й лагідно усміхнулася.

— Люди називають мене по-різному, але ти можеш називати мене так, як підкаже тобі серце. Обирай мудро, Іринко, і дій.

Вона розвернулася й неквапливою, граційною ходою пішла вздовж парковки. Я кліпнула, відволікшись на гучний сигнал вантажівки, що проїжджала повз. А коли знову перевела погляд, жінки вже ніде не було. Вона наче розчинилася в натовпі перехожих, які поспішали у своїх справах. Я залишилася стояти сама посеред мокрого тротуару, але тепер усередині мене не було ані тіні сумніву. Страх, який паралізував мене на кухні в Олени, безслідно випарувався. Я машинально поклала долоню на свій іще плаский живіт, прикритий в’язаним светром.

— Ми з тобою впораємося, маля, — прошепотіла я, гладячи м’яку тканину. — Чуєш мене? Ніхто більше не дасть нас скривдити. Ти будеш моєю дитиною. Лише моєю.

Моя дитина. Не помилка Віктора, не знаряддя помсти Світлани. Моє продовження.

Я дістала телефон і рішуче набрала номер слюсарної майстерні.

— Добрий день. — Мій голос звучав твердо, наче натягнута струна. — Мені потрібна термінова заміна двох врізних замків на металевих вхідних дверях. Мені потрібні найскладніші сейфові механізми, які тільки є в наявності. Зможете надіслати майстра через годину на вулицю Липову?

— Прийнято, дівчино. Майстер буде у вас через сорок п’ять хвилин.

Потім я знайшла в мережі контакти приватного охоронного підприємства «Щит».

— Добрий день. Мені треба найняти на сьогоднішній вечір одного працівника охорони. Завдання — бути присутнім у квартирі під час виселення агресивно налаштованої людини. До повного розв’язання ситуації.

— Без проблем. Дві тисячі на годину вас влаштують?

— Цілком. Адресу я зараз надішлю повідомленням.

Справу було зроблено. Рубікон перейдено. Я швидким кроком рушила до автобусної зупинки. Тепер мені треба було встигнути дістатися квартири раніше, ніж туди повернеться Віктор. Мені потрібно було врятувати планшет із доказами, зібрати його речі й підготувати для нього найхолодніший прийом, який він тільки міг собі уявити. Починалася нова глава мого життя, і в цій главі більше не було місця зрадникам. Я повернулася до своєї квартири близько другої години дня. Переступивши поріг, я щільно зачинила за собою двері й притулилася до них спиною, вслухаючись у гулку тишу. Ще рано-вранці це житло здавалося мені затишним гніздом, нашою спільною фортецею. Тепер же стіни наче тиснули, а повітря здавалося спертим, просякнутим чужою брехнею.