Зустріч із батьками Світлани тільки розпочалася, а мати нареченого вже обговорювала переїзд вагітної доньки до їхньої квартири

Частина 4 з 7

Лера схвально закивала, тягнучись по шматок пирога.

— Так, ми із Сергійком уже обговорили. Нам ваше планування підходить. Тільки от вікно на кухні точно треба міняти: дме.

Асамблея абсурду тривала. Світлана відчувала, як усередині закипає веселе зле роздратування. Вона завжди знала, що сім’я Ігоря специфічна, але такий рівень побутового нахабства їй і не снився.

— Дайте-но я проясню. — Світлана постукала чайною ложечкою по блюдцю, привертаючи увагу. — Ви, Раїсо Вікторівно, пропонуєте моїм батькам поїхати до фанерного будиночка, мені з вашим сином залишитися на орендованій квартирі, щоб ваша донька Лера та її чоловік, про яких я до сьогодні й не знала, безкоштовно заїхали до квартири моїх батьків. Я нічого не пропустила в цій блискучій схемі?

— Ну чому ж безкоштовно? — обурилася свекруха, блиснувши золотим зубом. — Ми за комуналку самі платитимемо.

Ігор закрив обличчя руками.

— Мамо, досить, ти верзеш цілковиту нісенітницю. Ми зі Світланою збираємо на іпотеку. Ми це обговорювали сто разів. А Людмила Павлівна й Аркадій Юрійович залишаються жити у своєму домі.

Раїса Вікторівна різко обернулася до сина. Її обличчя пішло червоними плямами обурення.

Помітили помилку — переплутане ім’я, описку, нестиковку? Виділіть, будь ласка, це місце в тексті, з’явиться кнопка «Повідомити» (або натисніть Ctrl+Enter). Ми читаємо кожне повідомлення.

— Помовч, сину, коли дорослі розмовляють! — гаркнула вона.

Лера дожувала пиріг, витерла пальці серветкою й додала:

— І взагалі, Ігорчику, ти міг би про сестру подумати. У мене гормони, мені нервувати не можна, а ми тулимося в мами.

— А чиї це проблеми, Леро? — Світлана дивилася просто у вічі зовиці. Жодного жалю до гормонів вона не відчувала. — Ви дорослі люди: заробляйте, беріть кредити, будуйте дім. До чого тут квартира мого батька?

Свекруха зрозуміла, що план дає тріщину, й вирішила піти напролом. Вона відсунула чашку, важко зітхнула, демонструючи весь смуток несправедливо скривдженого материнського серця.

Обвівши поглядом кімнату, Раїса Вікторівна на весь голос заявила:

— І за що ви вчепилися, рідня? Квартира занедбана. Це ж скільки грошей доведеться вкласти, щоб моя донька із зятем сюди переїхали. Шпалери старі, паркет циклювати треба, а на кухні вікно міняти. Нам із Леркою тут ремонт щонайменше пів року робити доведеться.

Мама Світлани, яка до цієї миті тримала себе в руках завдяки рокам педагогічного стажу в дитячому садку, від такого безсоромства аж поставила чашку з чаєм повз блюдце. Чашка брязнула об стільницю. Темна калюжка розтеклася накрохмаленою тканиною.

— Стривайте, Раїсо Вікторівно. — Людмила Павлівна повільно підвелася. Її голос тремтів від стримуваного гніву. — Яка Лерочка, який зять? Квартира наша. Ми планували після весілля віддати велику кімнату Світлані з вашим сином Ігорем, поки вони збирають на власне житло. Ми хотіли допомогти молодим на старті…

Яке враження залишила історія?

Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поки що коментарів немає — будьте першими.

Читайте також