Лера схвально закивала, тягнучись по шматок пирога.
— Так, ми із Сергійком уже обговорили. Нам ваше планування підходить. Тільки от вікно на кухні точно треба міняти: дме.
Асамблея абсурду тривала. Світлана відчувала, як усередині закипає веселе зле роздратування. Вона завжди знала, що сім’я Ігоря специфічна, але такий рівень побутового нахабства їй і не снився.
— Дайте-но я проясню. — Світлана постукала чайною ложечкою по блюдцю, привертаючи увагу. — Ви, Раїсо Вікторівно, пропонуєте моїм батькам поїхати до фанерного будиночка, мені з вашим сином залишитися на орендованій квартирі, щоб ваша донька Лера та її чоловік, про яких я до сьогодні й не знала, безкоштовно заїхали до квартири моїх батьків. Я нічого не пропустила в цій блискучій схемі?
— Ну чому ж безкоштовно? — обурилася свекруха, блиснувши золотим зубом. — Ми за комуналку самі платитимемо.
Ігор закрив обличчя руками.
— Мамо, досить, ти верзеш цілковиту нісенітницю. Ми зі Світланою збираємо на іпотеку. Ми це обговорювали сто разів. А Людмила Павлівна й Аркадій Юрійович залишаються жити у своєму домі.
Раїса Вікторівна різко обернулася до сина. Її обличчя пішло червоними плямами обурення.
— Помовч, сину, коли дорослі розмовляють! — гаркнула вона.
Лера дожувала пиріг, витерла пальці серветкою й додала:
— І взагалі, Ігорчику, ти міг би про сестру подумати. У мене гормони, мені нервувати не можна, а ми тулимося в мами.
— А чиї це проблеми, Леро? — Світлана дивилася просто у вічі зовиці. Жодного жалю до гормонів вона не відчувала. — Ви дорослі люди: заробляйте, беріть кредити, будуйте дім. До чого тут квартира мого батька?
Свекруха зрозуміла, що план дає тріщину, й вирішила піти напролом. Вона відсунула чашку, важко зітхнула, демонструючи весь смуток несправедливо скривдженого материнського серця.
Обвівши поглядом кімнату, Раїса Вікторівна на весь голос заявила:
— І за що ви вчепилися, рідня? Квартира занедбана. Це ж скільки грошей доведеться вкласти, щоб моя донька із зятем сюди переїхали. Шпалери старі, паркет циклювати треба, а на кухні вікно міняти. Нам із Леркою тут ремонт щонайменше пів року робити доведеться.
Мама Світлани, яка до цієї миті тримала себе в руках завдяки рокам педагогічного стажу в дитячому садку, від такого безсоромства аж поставила чашку з чаєм повз блюдце. Чашка брязнула об стільницю. Темна калюжка розтеклася накрохмаленою тканиною.



Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.