У зятя це було настільки великим, що донька щоразу скаржилася на біль. «Олено Петрівно, навіть якщо я намагаюся бути обережним, я нічого не можу з цим вдіяти», — тремтячим голосом зізнався Дмитро. Олена Петрівна глибоко зітхнула.
Зрештою жінка ухвалила несподіване рішення. «Дімо, а можна я сама подивлюся?» — запитала вона. У цю мить Дмитро різко підвівся з місця.
«Олено Петрівно, що ви таке кажете?» — вигукнув він. Але Олена зробила крок до нього й тихо прошепотіла, що це заради Насті. «Просто довірся мені», — додала вона.
І ось перед очима тещі відкрилася істина. Невже такий вражаючий розмір узагалі можливий у звичайної людини? Разом із подивом у ній прокинулися жіночі інстинкти, що дрімали останні шість років.
У підсумку ці двоє відчинили двері у світ забороненого, які вже неможливо було зачинити. Стояла глибока ніч, на годиннику була одинадцята. У спальні молодят висіла важка тиша.
Двадцятишестирічна Анастасія сиділа на краю ліжка, міцно стиснувши руки. Минуло вже пів року від дня весілля, але ця пора доби й досі викликала в неї страх. Коли шум води в душовій стих, плечі Насті ледь помітно здригнулися.
Двадцятидев’ятирічний Дмитро вийшов із ванної, насухо витираючи голову рушником. Побачивши напружену позу дружини, він теж помітно похмурнів. «Настю, якщо ти сьогодні втомилася, можеш просто лягти спати», — обережно сказав Дмитро.
Але Анастасія заперечно похитала головою й тихо відповіла, що все гаразд. Дмитро сів поруч із дружиною й ніжно обійняв її за плечі. Він відчув, як тіло Насті миттєво напружилося, і став рухатися ще повільніше.
«Я не буду тебе змушувати. Просто розслабся», — заспокоював її чоловік. Але коли одяг Дмитра впав на підлогу і його тіло оголилося, обличчя Насті сильно зблідло.
«Як це взагалі можливо?» — тихо пробурмотіла вона. Щоразу, бачачи вражаючі розміри Дмитра, молода дружина відчувала цілковиту безпорадність. «Пробач, Настю, я нічого не можу з цим вдіяти», — з винуватим виглядом промовив Дмитро.
«Ні, це я маю звикнути», — відповіла дівчина. Настя спробувала вичавити усмішку, але всередині в неї все стискалося від липкого страху. Дмитро наблизився до дружини з максимальною обережністю.
«Я діятиму дуже повільно. Якщо буде боляче, одразу скажи мені про це». Настя мовчки кивнула, але її тіло вже буквально закам’яніло від напруження.
Дмитро почав ніжно й неквапливо роздягати свою дружину. Настя міцно заплющила очі, морально готуючись до майбутнього фізичного болю. У тихій спальні час від часу лунали приглушені звуки.
Однак це були звуки зовсім не насолоди, а непідробного болю. Ця важка для обох подружжя ніч повільно добігала кінця. Коли стрілки годинника наблизилися до півночі, у спальні знову запанувала гнітюча тиша.
Настя, похитуючись на ослаблих ногах, насилу підвелася з ліжка. «Я піду у ванну», — промовила вона. Її голос здавався значно тоншим, ніж зазвичай, і помітно тремтів.
Серце Дмитра болісно стиснулося, коли він побачив пригнічений стан своєї дружини. Хода Насті красномовно свідчила про те, що їй зовсім недобре. Коли двері ванної кімнати зачинилися, Дмитро втупився в стелю й тяжко зітхнув.
Тим часом у ванній Настя уважно дивилася на своє відображення. У дзеркалі виднілося надто бліде обличчя й блискучі від сліз очі. «Доки все це триватиме?» — тихо прошепотіла вона, вмиваючись холодною водою.
Дівчина дістала з навісної шафки сильне знеболювальне й поспіхом проковтнула таблетку. Останнім часом вона просто не могла нормально заснути без цих рятівних ліків. Тим часом у спальні Дмитра сильно терзало болісне почуття провини.
Через його видатні природні дані кохана дружина зазнавала таких сильних страждань. Він не раз шукав різні способи розв’язання проблеми в інтернеті, але кардинального виходу просто не існувало. «Що ж нам тепер робити?»
