У мій день народження свекруха назвала подарунком дозвіл жити в моїй же квартирі, але потім слово взяв мій батько

Свекруха стягнула губи в тонку курячу гузку.

— Узагалі-то я хвора. Мені належить спокій.

— Згодна, — кивнула Іра. — Спокій і дотримання режиму. Лікарських призначень порушувати я не дам. Якщо вже за ваше здоров’я відповідаємо ми з Віктором, нам і визначати порядок догляду.

Віктор спробував утрутитися, але дружина так важко на нього подивилася, що заперечення застрягло десь біля кадика. Крісло-ліжко з гуркотом опустилося біля холодильника. Однокімнатна набула нових, вельми своєрідних обрисів.

У будні ці обриси нагадували взуттєву коробку. Троє дорослих уранці виконували складний акробатичний танець, а спроба пройти коридором перетворювалася на тетрис. Світлана Андріївна незабаром виявила: звичними маніпуляціями тут багато не досягнеш. Покірливою дівчинкою Іра не була; обов’язки з догляду вона виконувала з моторошною точністю, майже як робот.

Рівно о шостій ранку на кухні спалахувало верхнє світло й починав шуміти електричний чайник. На скрипучому кріслі крутилася свекруха: зазвичай вона спала до дев’ятої.

— Ірочко, може, обійдешся без світла? Очі ж ріже! — долинало з-під ковдри.

— Не обійдуся. Я овочі ножем ріжу, а пальці мені ще потрібні, — відповідала Іра, не змінюючи рівного тону й далі шаткувала моркву для дієтичного супу.

Після овочів наставала черга відвареної курячої грудки. Блендер перетворював її на пюре, завиваючи, мов сирена. Кулінарний догляд тут став особливим мистецтвом: свекруха мріяла про домашню випічку, запашні запіканки, про всіляку смачну їжу, а отримала роздруківку гастроентеролога у виконанні невістки, яка дотримувалася її з релігійним фанатизмом.

Уранці належало їсти тягучу вівсянку на воді. Удень — рідкий бульйон і приготовану на парі індичу котлету, бліду, як січневий ранок. Увечері — кисломолочний сир нульової жирності, навіть без цукру. Через три дні Світлана Андріївна збунтувалася.

— Це ж картон, а не їжа! — вона поковиряла виделкою парову броколі. — Вікторику, сходи, синку, до магазину. Купи мені лікарської ковбаски, нормальної, і свіжого батона.

Віктор схопився з табуретки, готовий негайно виконати синівський обов’язок. Проте ложка Іри гучно опустилася на стіл, дзенькнула порцеляна — і чоловік зупинився.

— Ковбаси не буде. Відкрийте призначення: «Виключити жирне, смажене й копчене». Забере вас швидка з нападом — винною виявиться невістка, яка недогледіла. Кримінальну відповідальність за ваше травлення я на себе брати не маю наміру. Доїдайте броколі, у ній мікроелементи.

Почухавши потилицю, Віктор потихеньку повернувся на табуретку.