Появу Оксани на світ мати зустріла сльозами, а батько майже на тиждень загубився в пиятиці. Донька народилася міцною й напрочуд гарненькою, але з вродженою розщілиною верхньої губи. Лікарі запевняли розгублених батьків, що такі вади розвитку давно навчилися виправляти і після операції слід залишиться ледь помітним.
Однак перша надія обернулася новим розчаруванням. Можливо, хірургові забракло досвіду, а можливо, тканини гоїлися надто важко, але шов вийшов нерівним і грубим. Над ним збереглося ущільнення, через яке верхня губа здавалася трохи припухлою.
Водночас дівчинка росла справжньою світловолосою красунею. М’які кучері обрамляли кругле личко, у живих очах постійно танцювали пустотливі іскринки, а тонкий рубець із роками майже зрівнявся зі шкірою. Лише незвична форма губи нагадувала про невдалу операцію, хоча сама по собі анітрохи не робила Оксану некрасивою.
Батьки душі не чули в доньці й намагалися вберегти її від будь-якої біди. Поки Оксана ходила до дитячого садка, її особливість майже нікого не цікавила. Усе змінилося після того, як батько дістав добру посаду в місті, родина продала сільську хату й перебралася до квартири.
Нова школа зустріла дівчинку непривітно. Однокласники чіплялися до того, що вона приїхала із села, передражнювали її вимову, а згодом помітили й губу. Оксана вдавала, ніби насмішки минають повз неї, однак ночами беззвучно плакала, уткнувшись обличчям у подушку.
Дорослі довго нічого не помічали: їм доводилося багато працювати, а в родині нещодавно з’явився молодший син. Від старшої доньки чекали гарних оцінок і допомоги з малюком, тож вона мовчки давала собі раду зі своїми бідами сама. Одного разу терпінню все ж настав край, і Оксана накинулася на чотирьох хлопчаків, які вкотре взялися її цькувати.
Билися вони жорстоко і били насамперед по обличчю. Коли директор викликав батьків, у хлопців виявилися лише подряпини та подертий одяг, зате обличчя Оксани було суціль у синцях, а пошкоджена губа розпухла й кровоточила. Кривдники навперебій твердили, що вона напала першою, але батько спокійно запитав, чому після сутички однієї дівчинки з чотирма хлопцями побитою виявилася саме вона.
Скандал спробували зам’яти, вимагаючи від Оксани вибачень. Вона категорично відмовилася і заявила, що більше до цього класу не повернеться. Батьки стали на бік доньки, хоча й самі не уявляли, як повернути їй відчуття безпеки.
Коли садна загоїлися й зійшли останні синці, батько влаштував Оксану до іншої школи, куди доводилося добиратися значно довше. Переведення відбулося посеред навчального року, але на новому місці все склалося спокійніше. Чи то діти тут виявилися людянішими, чи то сама дівчинка навчилася триматися впевненіше, однак відкритих знущань більше не було.
Оксана знову потягнулася до навчання і навіть заприятелювала з двома невстигаючими дівчатами, яким охоче допомагала із завданнями й підказувала на уроках. Вона залишалася веселою, жвавою, першою включалася в ігри й легко ставала душею компанії. Але ровесниці вже починали закохуватися, хлопці несміливо обирали собі пари, а з Оксаною, як і раніше, хотіли лише дружити…
