Свекруха зажадала зарплатну картку невістки

Оксана повільно прожувала млинець, запила чаєм, відсунула чашку.

— Цікава пропозиція, Світлано Петрівно. Просто-таки інноваційний підхід до сімейного бюджету.

— От і розумниця. — Свекруха хижо простягнула руку долонею догори. — Давай картку, Оксаночко, і ПІН-код запиши на папірці.

Оксана встала з-за столу, поправила край блузки, подивилася на простягнуту руку свекрухи зі щирою веселістю в очах.

— Знаєте, я, мабуть, відмовлюся від ваших освітніх послуг. Свій пластик я тримаю при собі. За млинці дякую. Було смачно.

Вона розвернулася й спокійним кроком попрямувала до спальні. Рука Світлани Петрівни зависла в повітрі. Її обличчя спотворила гримаса непідробного шоку, що миттєво змінився люттю. План руйнувався. Невістка зривалася з гачка.

— Ах ти! Ти що собі дозволяєш? — крикнула вона навздогін.

Оксана зникла за дверима. Свекруха різко повернулася до сина. Віктор сидів над чашкою чаю з кам'яним обличчям.

— Вітю, ні, ну ти бачив? Вона мене ні в що не ставить. Я ж для вас стараюся. Хочу вас від злиднів урятувати. Ану давай, іди. Іди й забери в неї картку. Ти чоловік чи хто? Скажи, що мати вимагає.

Віктор повільно підвівся.

— Добре, мамо, я поговорю з нею, спробую розібратися.

Він важко зітхнув, похнюпив плечі й поплентався у бік спальні. Двері за ним зачинилися тихим клацанням. Світлана Петрівна залишилася на кухні сама. Вона переможно всміхнулася, поправляючи комір халата.

— Треба ж, банкомат зламався. Зараз син розбереться, — єхидно засміялася свекруха в порожнечу кухні.

Вона налила собі ще чаю, рівно сіла, присунула порожню скриньку, поклала туди пару цукеркових фантиків для краси, чекаючи на головний трофей. Зараз Вітько на Оксану гаркне. Невістка поплаче, але картку віддасть, нікуди не дінеться. Проти чоловіка не піде, а свій пластик син сам віддасть. Матінка в нього в пошані.

Світлана Петрівна розслабилася, втупившись у вікно. Та минула хвилина, дві, п'ять. У квартирі панувала підозріла тиша. Жодних криків, жодних звуків сварки. Не було чути владного голосу Віктора й схлипувань Оксани. Узагалі нічого. Навіть телевізор не ввімкнули, щоб заглушити підвищені тони.

Свекруха насупилася. Минуло вже десять хвилин. Це геть не вкладалося в жодні рамки. Що цей телепень там вовтузиться? У голові заворушилися тривожні думки.

Роздратування переважило терпіння. Світлана Петрівна рішуче встала, важко протупотіла коридором і без стуку розчахнула двері спальні молодих.