Свекруха зажадала зарплатну картку невістки

Посеред кімнати стояв її власний велетенський картатий баул, хижо шкірячися розстібнутою блискавкою. Усередині вже лежав щільно втрамбований її одяг. Оксана з абсолютно незворушним виглядом складала туди ж численні баночки з кремами й помадами. Віктор стояв поруч із телефоном у руках і щось набирав на екрані.

Подружжя діяло злагоджено, як бригада пакувальників найвищого розряду. Ніхто не сварився, ніхто не плакав. Тривала методична депортація.

— Це… це що таке? — прохрипіла Світлана Петрівна, хапаючись за одвірок. Її очі стали завбільшки з блюдця.

Оксана випросталася, застібаючи косметичку неосяжних розмірів, й акуратно втиснула її між капцями та светром.

— Речі збираємо, Світлано Петрівно. Місячник фінансової грамотності почався з оптимізації логістичних процесів, щоб уникнути зайвих витрат.

Віктор підвів голову від телефона. Його погляд був жорстким, без краплі звичної м'якості.

— Усе, мамо, погостювала. Я викликаю тобі таксі додому. Машина категорії економ. Оплачу сам. Спускайся, воно під'їжджає.

Свекруха задихнулася. Фарба густо залила її обличчя.

— Куди? У затоплену квартиру, в руїну?! Ви матір на вулицю викидаєте через шматок пластику?!

Віктор ступив уперед, закриваючи собою дружину.

— Прорвані труби — міф, як і твоє бажання навчити нас заощаджувати. Я сьогодні особисто заїжджав до керуючої компанії після роботи. У тебе в квартирі сухо, як у пустелі Гобі. Ти все вигадала, щоб приїхати сюди й тягнути з нас гроші.

Світлана Петрівна відсахнулася. Викриття вдарило її навідліг. Вона розтулила рота, щоб видати нову порцію обурення чи рятівну брехню, але син не дав їй ані секунди.

— Чого може навчити бібліотекарка двох економістів? — Голос Віктора гримів на всю квартиру. — Бездумно витрачати гроші на порожні забаганки, купувати сироватки за тридцять тисяч, коли пенсія — двадцять. Ти хотіла вчити нас заощаджувати, щоб самій спускати наші гроші на золото й креветки.

— Я мати, мені потрібна повага! Ви зобов'язані! — заверещала вона, втрачаючи рештки самовладання.

— Повагу треба заслужити, а не здобувати обманом і фальшивими потопами, — відрізала Оксана.

Легко застібнувши блискавку баула, вона підняла його за ручки й гепнула просто до ніг свекрухи.

— Речі зібрані, скриньку на кухні не забудьте. У ній якраз зручно зубочистки зберігати.