Інший бік нікому не був видимий. Про нього я не розповідала майже нікому, бо від сорому в горлі ставав твердий клубок. За десять років поруч із чоловіком я жодного разу не відчула оргазму. Жодного разу. Спочатку я просто не розуміла, що саме має відбуватися, думала: мабуть, у всіх так, мабуть, жіночі розмови перебільшені. Потім вирішила, що проблема в мені, що я якась неправильна, холодна, нездатна відчувати.
Вагітності, пологи, діти на руках на якийсь час приглушили цю тему. Було не до себе, не до бажань, не до тіла. Але організм поступово приходив до норми, і разом із цим поверталося дивне, болісне відчуття недомовленості. Щоразу близькість закінчувалася для чоловіка, а для мене ніби обривалася на півдорозі. Я залишалася поруч із ним із порожнечею всередині, намагалася не плакати, не злитися, не показувати, як сильно це мене руйнує.
Я намагалася говорити. Не скандалом, не звинуваченнями, а обережно, майже лагідно. Пояснювала, що мені замало, що я не знаю, як це — дійти до кінця, що мені від цього погано і фізично, і душевно. У відповідь він зізнався, що має комплекс через розмір. А я не знала, що сказати: порівнювати мені не було з ким, досвіду не було, та й річ для мене вже була не в сантиметрах, а в його небажанні щось змінювати.
Я сама читала статті, форуми, поради, шукала, як можна допомогти чоловікові, як можна допомогти жінці, як узагалі люди розв’язують такі речі. Пропонувала йому звернутися до фахівця, але він відмовлявся навідріз. Я м’яко підсовувала посилання, розповідала, що є різні способи, що близькість не зводиться лише до одного руху. Він слухав упіввуха й нічого не робив. Його все влаштовувало: він отримував своє, відвертався задоволений, а я лежала поруч і тихо ненавиділа цю безпорадність… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” нижче👇👇👇
