Життя без прикрасОдного разу я попросила купити дещо в магазині для дорослих. Не заради примхи, не заради гри на публіку, а тому, що мені хотілося нарешті відчути себе жінкою, а не зручним додатком до його задоволення. Наступного дня він посміювався: мовляв, дружині іграшок захотілося. Мені стало так принизливо, що хотілося або закричати, або провалитися крізь підлогу.
Я наводила приклад знайомої пари: там чоловік сам купував усе потрібне, сам намагався дати дружині задоволення, не вважав це чимось сороміцьким. Мій же тільки знизав плечима. У підсумку я сама знайшла сайт, сама оформила замовлення, сама заплатила. Він начебто й вибрав, але на цьому його участь закінчилася. Один раз спробував щось зробити, незграбно, квапливо, без уваги до мене. Мені стало неприємно, я попросила зупинитися. Після цього річ так і залишилася лежати в шафі, забута, майже не торкана.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних. Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.