Одного разу я попросила купити дещо в магазині для дорослих. Не заради примхи, не заради гри на публіку, а тому, що мені хотілося нарешті відчути себе жінкою, а не зручним додатком до його задоволення. Наступного дня він посміювався: мовляв, дружині іграшок захотілося. Мені стало так принизливо, що хотілося або закричати, або провалитися крізь підлогу.
Я наводила приклад знайомої пари: там чоловік сам купував усе потрібне, сам намагався дати дружині задоволення, не вважав це чимось сороміцьким. Мій же тільки знизав плечима. У підсумку я сама знайшла сайт, сама оформила замовлення, сама заплатила. Він начебто й вибрав, але на цьому його участь закінчилася. Один раз спробував щось зробити, незграбно, квапливо, без уваги до мене. Мені стало неприємно, я попросила зупинитися. Після цього річ так і залишилася лежати в шафі, забута, майже не торкана.
Так ми й жили. Він швидко завершував близькість, а я знову залишалася без відповіді власного тіла. Я просила, плакала, благала хоча б прочитати, хоча б подивитися, хоча б спробувати. Адже інформації повно, є способи довести жінку до задоволення взагалі без того, чого він так соромився. А він одного разу сказав: «Ти сама розберися, потім поясниш мені, що робити». У той момент мені здалося, що в мені щось остаточно тріснуло… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” нижче👇👇👇
