І ж я себе не занедбала. Я стежила за фігурою, намагалася мати гарний вигляд, купувала білизну, вигадувала пози, намагалася розпалити в ньому інтерес. Але все незмінно приходило до одного й того самого фіналу: він задоволений, я всміхаюся через силу, всередині росте роздратування, а потім — сором за це роздратування.
Ми жили в моїх батьків. Так склалися обставини. За всі роки мама з татом жодного разу не принизили його, не дорікнули дахом над головою. Комунальні витрати вони брали на себе, їжу теж часто купували самі, тільки повторювали: «Відкладайте, вам зараз важко, дім треба добудувати, дітей підняти». Я працювала на хорошій посаді й заробляла більше за чоловіка, але не робила з цього зброї. Я хотіла допомогти сім’ї, швидше закінчити дім, а потім, якщо вийде, піти з роботи й займатися дітьми, побутом, господарством. Я дуже втомилася. Не примхливо, не на словах — втомилася до кісток… 👉👉👉Продовження, натисніть на кнопку “Вперед” нижче👇👇👇
