Одним із найяскравіших представників в історії кримінального світу прийнято вважати Володимира Бабушкіна, останнього з ворів у законі, який пройшов класичний вишкіл і заклав злодійські закони, про які нинішнє покоління хрещених батьків уже й не пам’ятає. Загальний строк його перебування за ґратами становить понад три десятки років. За скромної й навіть інтелігентної зовнішності Бабушкін мав сувору вдачу та колосальний вплив на кримінальників.
У будь-якій зоні він одразу ставав негласним господарем. Володимир Петрович Бабушкін за життя був відомий під різними іменами: і як Василь Степанович Бабушкін, і як Василь Петрович Іванов, і як Чапайонок. Однак в історію кримінального світу він назавжди увійшов як Вася Діамант.
Майбутня легенда злодійського світу з’явилася на світ 18 травня 1928 року у великому портовому місті. Про дитинство цієї людини відомо мало, оскільки сам Бабушкін волів особливо не поширюватися на цю тему. Співкамерникам він розповідав, що зростав у багатодітній родині, де слідом за ним один за одним народилися вісім братів і сестер.
Дитиною Бабушкін пережив тяжкі 1932 і 1933 роки. Тоді в їхньому регіоні вкотре почався голод, який забрав чимало людських життів. Коли Володі виповнилося 13 років, грянула велика війна.
Його батько пішов на фронт, а мати, не витримавши всіх тягот того суворого часу, невдовзі померла. Осиротілі діти залишилися цілком на піклуванні бабусі. Але й її життя обірвалося вкрай трагічно.
У 1942 році до оселі літньої жінки вдерлися грабіжники, які з цінного знайшли лише відносно нові зимові чоботи. Однак господиня навідріз відмовилася віддавати своє єдине взуття. Жінка чудово розуміла, що без теплих чобіт лютої зими вона просто не переживе.
Тоді нелюди, недовго думаючи, безжально вбили її. Тягар відповідальності за братів і сестер Володя Бабушкін усвідомив у ту мить, коли вдома скінчилася вся їжа. Залишити малечу помирати з голоду, а самому вирушити на пошуки кращого життя Володимир навіть не розглядав.
А от на пропозицію свого вуличного друга чистити кишені заґавлених громадян підліток відгукнувся з великим ентузіазмом. Звісно, частину вкраденого хлопчаки справно віддавали своїм кураторам. Цими покровителями були бувалі злодії, які пройшли кузню суворих виправних таборів…
