Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Після розлучення Анна залишилася з валізою та грошима на таксі, але одного разу її запросили до будинку колишнього чоловіка

Частина 3 з 11

Переломний момент настав у вівторок. Поспішала з однієї роботи на іншу, облилася кавою. Забігла до супермаркету привести себе до ладу. І там сидів чоловік із ноутбуком.

— Анно? Анна Шульга?

Господи, та це ж Степан Іванович. У дитинстві жив через три будинки від нас. Його мамі я колись допомогла: вона впала на ґанку, я сиділа з нею, поки він не приїхав.

— Це ти тоді мамі допомогла? — каже він. — Вона досі тебе добрим словом згадує.

Виявляється, він тепер власник транспортної компанії. Коли я обмовилася, що шукаю роботу, він замислився.

— Мені саме операційний менеджер потрібен. Зарплата гідна, перспективи є.

— Степане, та я ж у хімчистці працюю, ночами офіси драю. Яка з мене логістка?

— А от із людьми ти ладнати вмієш. І що таке гарувати — знаєш. Решти можна навчитися…

Ті вихідні провела як одержима. Взяла всі книжки з логістики, читала, поки очі не злипалися. У понеділок з’явилася в транспортній компанії в єдиному пристойному костюмі.

— Ось, тримай, — Степан простягнув стос тек. — Вивчи, проаналізуй. Подумай, де можна підвищити ефективність.

Я вчепилася в роботу, як потопельник у соломинку. Кожен звіт, кожен дзвінок — доказ, що я не порожнє місце. Не «ялова корова», як зволила висловитися Тамара Леонідівна. Коли я переробила систему документообігу й створила таблицю, яка заощадила колегам по три години на тиждень, вони відтанули. Стали приходити із запитаннями. Уперше після вигнання з «раю» я відчула себе потрібною. Через три місяці Степан викликав мене.

— Анно, ти підвищила нашу ефективність на тридцять відсотків.

Він поклав конверт із новою зарплатою. Це було більше, ніж я заробляла на всіх трьох роботах разом узятих. Того вечора я востаннє сиділа на пошарпаному матраці й дозволила собі повірити: це ще не кінець. Через пів року колега Юлія за обідом розповідала про інвестиції.

— Минулого місяця двадцять тисяч заробила, просто сидячи на дивані.

Мене наче струмом ударило. Я так зациклилася на виживанні, що не думала: гроші можуть працювати. Записалася на курс «Фінансова грамотність», потім на «Бізнес-стратегію» в онлайн-школі. Різниця між багатими й рештою, пояснював викладач, не в тому, скільки вони заробляють, а в тому, скільки зберігають і примножують. Почала з малого. Три тисячі із зарплати — в індексні фонди. Дивилася на все іншими очима. Перший серйозний прорив: помітила закономірність у постачанні. Два тижні скніла над прогностичною моделлю…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики