Життя без прикрас— Це заощадить нам три мільйони на рік, — Степан вивчав мої таблиці. — Геніально.
Того дня він виписав премію — триста тисяч. Я хвилину дивилася на цифри, перш ніж акуратно скласти платіжку в гаманець. Замість того щоб спустити премію на шмотки, я почала вивчати стартапи. Знайшла один. «ЕкоТехРішення» — розробляли софт для сонячних батарей. Страшно було до тремтіння, але щось у їхній бізнес-моделі зачепило. Через три місяці «ЕкоТех» оголосили про партнерство з великою енергетичною компанією. Мої вкладення подвоїлися за ніч. Реінвестувала все, розподіливши між п’ятьма стартапами. Один прогорів, два вийшли в нуль, але два інші злетіли. До першої річниці роботи в транспортній компанії мій портфель коштував півтора мільйона.
— Ти змінилася, — зауважила Юлія. — Упевненішою стала.
Вона мала рацію. Я перестала з жахом перевіряти рахунок і почала з азартом стежити за інвестиціями. Цифри, які раніше лякали, тепер надихали. Справжній прорив — венчурні фонди. Мінімальний внесок — три мільйони. Сума, якої рік тому я й уявити не могла. Коли натрапила на біотехнологічну компанію, що розробляла методи лікування безпліддя, я зрозуміла — це мій шанс. Іронія долі, так? Я фінансую те, що могло б урятувати мій шлюб. Але йдеться вже не про минуле. Півтора року чекала. Коли компанію купив фармгігант, мої три мільйони перетворилися на дванадцять.
Дощовий четвер. На телефоні сповіщення: портфель перевалив за тридцять мільйонів. Згадую себе на матраці з локшиною. На вихідних пішла до універмагу. У бутик, повз який проходила сотні разів. Продавчиня зміряла мене поглядом: джинси, кросівки. Але коли я тицьнула в карамельну сумку з телячої шкіри й сказала «беру», її ставлення змінилося. Виходячи з першою розкішною річчю за довгі роки, я відчувала: повернула частину душі. Річ була не в сумці. Річ у тім, що я знову стала тією, яка може.
Мій мільйонерський момент настав у вівторок. Портфель перестрибнув позначку в дев’яносто мільйонів. Понад мільйон доларів. Я прошепотіла: «Даремно ви мене викинули». Того ж дня знайшла компанію, що керує приватними літаками. Вкладення — двадцять п’ять мільйонів. Підписуючи документи, думала про обличчя Тамари Леонідівни, коли вона виставляла мою валізу. Про те, як Олексій підсовував папери на розлучення. Вони викинули мене, як сміття. А я тепер купувала собі шматок неба.
Через два тижні координатор запитав:
— Куди бажаєте вирушити, Анно Вадимівно?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.