Денис пожвавився, сприйнявши її спокій за слабкість. Він пояснив, що Евеліні потрібні тиша й місце для пошуків себе. Сам він, звісно, був «творчою особистістю», якій потрібна муза. Дружина, що поверталася з роботи без сил, надихати його перестала, не дарувала ласки й затишку, зате нова знайома вміла робити точковий масаж. Марина порадила почати з голови Дениса: можливо, приплив крові допоможе йому думати.
Клара Захарівна тут-таки виступила вперед. Вона заявила, що її хлопчик має право на щастя, а Марина в цій квартирі ніхто. Житло тепер нібито належить їй і Денисові як спадкоємцям першої черги, тож невістці великодушно дають три дні на пошуки нового місця.
Марина вислухала їх і окреслила власні правила. Евеліна могла лягти на старому кухонному дивані поруч із котячим лотком. До спальні Марини ніхто не зайде. У разі спроби зламати двері або взяти бодай одну її річ у квартирі з’явиться поліція, а спокійне сімейне життя закінчиться остаточно.
Денис спробував заперечити, що це квартира його батька, але впевненості в голосі вже не було. Марина нагадала: розпоряджатися майном вони зможуть після оформлення спадщини. Потім увійшла до спальні, повернула ключ у замку й залишила трійцю сперечатися в коридорі без її участі.
Біля вікна Марина перевдяглася й подивилася на мокрий листопадовий двір. За п’ять років шлюбу вона добре вивчила тридцятирічного чоловіка, який щомісяця знаходив нове «покликання», позичав гроші й чекав, що дружина усуне наслідки. Рано чи пізно поруч із таким мрійником мала з’явитися дівчина, готова захоплено слухати його обіцянки.
Із коридору долинув тонкий голос Евеліни: вона скаржилася на запах від котячого лотка й питала, де їй усе-таки спати. У цей момент на взуттєвій тумбі безшумно з’явився Гантель — величезний п’ятнадцятикілограмовий метис мейн-куна й дворового кота. У дитинстві він спав на спортивному інвентарі, за що й отримав своє ім’я. Гантель визнавав лише Петра Семеновича й Марину, Дениса зневажав, а Кларі вже двічі залишав неприємні сюрпризи в ортопедичних капцях, мстячись за дешевий корм. Новенька простягнула до нього руку…
