Гантель не зашипів і навіть не відсунувся. Він дочекався, поки пальці опиняться поруч, одним рухом випустив кігті й ударив по чужій долоні. Евеліна верескнула так, ніби втратила пальця, відскочила до кухні й зажадала негайно прибрати небезпечну тварину.
Марина пройшла повз неї до шафи. Скотчем вона заклеїла навхрест власні полиці у ванній, забрала дорогий шампунь, скраб і пінку для вмивання. Потім винесла з кухні кавомашину, яку купила на премію. Недопитий капучино Дениса її не хвилював.
Далі настала черга холодильника. Молоко, добрий сир, запечене м’ясо й банани, куплені напередодні на Маринині гроші, вирушили у великий таз. Клара Захарівна обурилася, що їй нічим буде годувати гостей, але отримала пораду скористатися своїм знаменитим супом із залежаної капусти.
На полицях залишилися половина засохлого лимона й стара банка хрону. Марина віднесла продукти до спальні й знову замкнулася. За кухонним столом запанувало здивування: трійця вперше зіткнулася з тим, що звичні зручності не виникають самі собою й не зобов’язані належати їм.
Уранці Денис розбудив дружину, люто смикаючи дверну ручку. Він вимагав повернути роутер, який Марина ще ввечері перенесла до себе. Інтернет був оформлений на неї й оплачувався нею, а Евеліні, яка працювала SMM-менеджеркою, раптом знадобилося віддалено публікувати матеріали для клієнтів.
Марина запропонувала чоловікові роздати зв’язок із телефона, а тоді нагадала, що його номер заблокований через тримісячну заборгованість. Для Евеліни знайшовся інший вихід — міська бібліотека з безкоштовним інтернетом і тишею. Обличчя Дениса витяглося, а з кімнати вже поспішала Клара Захарівна з ополоником у руці…
