Життя без прикрасЗа своїм столом Олексій ще довго не міг повернутися до роботи. Раніше батьки намагалися змусити його платити; тепер мати навмисне шкодила йому. Увечері він розповів Юлії про розмову з директором.
— Який жах! — обурилася вона. — Вони ж могли зруйнувати твою кар’єру!
— Не зруйнували б. — Він похитав головою. — Але неприємно. Заради повернення свого джерела грошей вони, схоже, ні перед чим не зупиняться.
— Може, все-таки поговориш із юристом? — тривожно запитала Юлія. — Ми ж не знаємо, що ще вони затіють.
— Побачимо. Сподіваюся, до них дійде, що тиском нічого не доб’єшся.
Наступного дня Олексій повернувся з роботи й побачив у вітальні Катерину. Вона нервово перебирала ремінець сумочки.
— Катю? Ти навіщо приїхала? — запитав він, знімаючи куртку.
Вона підвелася йому назустріч.
— Поговорити з тобою. Ситуація вже критична.
З кухні вийшла Юлія, витираючи руки рушником.
— Я кликала Катю пити чай, але вона відмовилася, — сухо сказала вона. — Каже, ненадовго.
— Так, затримуватися не буду, — кивнула Катерина. — Олексію, розмова серйозна. Давай без сторонніх.
Олексій перезирнувся з дружиною.
— Від Юлії я нічого не приховую. Що хочеш сказати — кажи при ній.
— Гаразд. — Сестра нервово поправила волосся. — Батьки більше не витримують. Світло за борги вже вимкнули, інтернет два тижні не працює. Комунальні рахунки лежать неоплачені, ліки закінчилися. У тата вчора тиск так підскочив, що він мало не знепритомнів.
— І тепер я маю знову взяти всі витрати на себе? Для цього ти приїхала? — Олексій схрестив руки.
— Заради компромісу. Я розумію, тебе образив той випадок із дітьми…
— Не один випадок, Катю, — перебив він. — Так було завжди. Тобі віддавали найкраще, мені — рештки. Тепер наші діти опинилися на тих самих місцях. Ось це я й припинив.
Катерина зітхнула.
— Припустімо, ти маєш рацію. Але вони старі люди, їм уже важко змінюватися. Ти готовий дивитися, як вони страждають?
— А ти де була всі ці роки? — втрутилася Юлія. — Олексій утримував твоїх батьків. Чому ти навіть не думала долучитися?
— Тому що не могла! — вигукнула Катерина. — У мене двоє дітей, і виховую я їх сама. Сама ледве даю собі раду!
— А в мене, думаєш, мільйони? — усміхнувся Олексій. — Дітей теж двоє. Тільки я працюю як проклятий, щоб їм усього вистачало. І на батьків заробляв. Але миритися з тим, що моїх дітей вважають людьми другого ґатунку, більше не буду.
Сестра раптом заплакала.
— Олексію, у мене не виходить. Ці два тижні — суцільний кошмар. Вони щодня телефонують, вимагають дати грошей. А мені нічого дати. Не вірять! Упевнені, що я від них приховую.
Олексій відчув укол співчуття. Катерина теж постраждала від заведеного батьками порядку, хоч і опинилася по інший його бік.
— Катю, вирішувати це за тебе я не буду, — сказав він м’якше, але без вагань. — Вони обрали тебе і твоїх хлопчиків. Нехай тепер на вас і розраховують.
— Але ж це несправедливо!
— А з моїми дітьми справедливо чинили? — Олексій похитав головою. — Ні, Катю. За свій вибір доводиться відповідати. Утримувати людей, які не поважають мою сім’ю і мене, я більше не збираюся.
Катерина стояла, до побілілих кісточок стиснувши ремінець сумки.
— Завжди ти був егоїстом, — вичавила вона. — Нікого, крім себе, не помічаєш.
— Я якраз усе життя помічав усіх, крім себе. Тепер дійшла черга до моєї сім’ї. І знаєш що? Мені це подобається.
Після її відходу Олексій довго дивився з вікна, як сестра сідає в таксі. Прихильність до неї не зникла. Він пам’ятав маленьку Катю, за яку заступався перед дворовими хуліганами, якій допомагав робити уроки. Але любов до сестри вже не могла змусити його поступитися інтересами власних дітей.
— Ти як? — Юлія підійшла ззаду й обійняла його за плечі.
— Нормально. — Він накрив її руку своєю. — Думаю ось… Катя ж теж жертва. Вони виростили розпещену, несамостійну людину. Вона впевнена, що весь світ їй винен.
— Тільки ти в цьому не винен.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.